Джерело Вознесіння

Отже довгоочікувана друга частина…. Сказати є багато чого, аби не за спойлерити: 1. Сюжет починається доволі плавно ( як і в першій книзі) і з наростаючим темпом йде до вибухового фіналу. 2. В цій частині дуже сильно розкривається розвиток деяких основних персонажів, і цей розвиток настільки органічний та логічний на фоні подій що відбуваються що виникає відчуття ніби ти знайомий з цими персонажами особисто. 3. Другорядні персонажі теж мають свій невеличкий, проте вкрай важливий шматок шляху ( і це створює абсолютну цілісність світу). 4. Ніби і є такий собі фінал в цій книзі, але запитань лишив більше ніж після першої книги) 5. Що б Ви не очікували у фіналі- Ви отримаєте зовсім інше ( в хорошому сенсі). Принаймні для мене було так) Бо в першій книзі я передбачила деякі основні повороти подій, а в цій- ні) Якщо підсумувати то книга мені надзвичайно сподобалась як і перша. Проте зазначу що моментами я проводила паралелі з нинішньою ситуацією в Україні, деякі моменти книги прям навіювали сьогодення. Чи раджу я читати? Однозначно, як і всі книги цього автора!

Якщо порівнювати першу та другу частину цієї трилогії, то ця відчувається комом в горлі. Шла мені важко та читалася довго, але книга дуже класна, бо наповнена майже філософськими ідеями. Тут багато про самопожертву, про цінність життя, спільноти та суспільства. Якщо перша частина хоча з важкими подіями, але більш легка та піднесена, то ця до чортиків мрачна. І, на жаль, здебільшого реалістична. Мені сподобалось як Сандерсон вводить нових персонажів і події, не викидає на тебе купу нових імен та сюжетних поворотів, повільно розповідає свою історію, але так, щоб здавалося, ніби ти біля героїв історії. Ну і звісно не без кліфхенгера. Ні я, ні персонажі нічого не зрозуміли, але чекатиму на третю частину від Неба з нетерпінням????

Наскільки сильна віра? До чого можуть призвести вірування? Якщо перша книга «З імли народженні» розкриває секрети щоденників Героя Віків, то Джерело вознесіння розбиває міфи вщент. В першій книзі нам не розкрили тему про кандр, в другій - шлях і мету інквізиторів, куди вони зникли? Чому так нещадно нищили терісійців? В мене дуже багато питань і вся надія на 3 книгу. Дуже шкода Докса і Тіндвіл???? В цій частині значно більше жорстокості але і цікава лінія любові, в якийсь момент мені здалось, що буде любовний трикутник, але Сандерсон довго с Зейном не грався????

Дочитувала книгу до ночі, бо просто неможливо зупинитись! Останні розділи вражають, текст л'ється, емоції зашкалюють. Дуже хочеться дізнатись фінал...а тепер мені терміново потрібна наступна частина! Мені потрібен фінал всієї цієї історії! Коли наступна частина?) Ми чекаємо!

Класна друга книга серії — показує наслідки дій персонажів у першій книзі та плавно готує читачів до грандіозного фіналу в третій книзі. Було цікаво читати про те, що стається після перемоги революції та смерті тирана, як люди потрохи змінюють своє ставлення до своєї свободи та життя. Дуже чекаю фінальну книгу, щоб побачити куди це все веде.

Я цю книгу дуууже довго чекала і як тільки видали – купила. Об’єми цеглинки лякають, я знаю. Але виклад історії дуже легко читається. Це масштабно, в стилі Сандерсона і кожен розділ затягує ще більше. Я люблю Вен так, як люблю Жинь, Мію Корвере чи Брайс Квінлан. До речі, найбільше схожості, для мене , саме з Жинь. Проста дівчина з низів, яка завдяки своїм здібностям, кмітливості та певному божевіллю змогла стати однією з ключових фігур імперії. За Вен цікаво спостерігати, бо вона не типова героїня – ця дівчина боєць, охоронець та супер віддана своїм людям. Вона дещо параноїк, але, як показав досвід, це її і рятує щоразу) Загалом – читайте, це топ

Книга вийшла відчутно слабшою за першу частину, але це типово для трилогій. Друга частина, як правило, прохідна і служить швидше містком між початком та фіналом, ніж самостійною історією. Хоча, звичайно, не можна сказати, що у «Джерела Вознесіння» зовсім не було своєї лінії. У якомусь сенсі ця книга цікавіша тим, що показує — ідеалістам,що у велику політику потикатися не варто. Взагалі, політичні події цієї книги, як на мене, були цікавими. Фінал супер. Також дуже красиве оформлення та ілюстрації.

Сказати, що це було добре, — нічого не сказати! Тут і важкий шлях відновлення суспільства після падіння авторитарного режиму, і болісна зустріч ідеалістичних політичних теорій з реальністю, і… війна, звісно ж, війна. Мені дуже сподобалась лінія розвитку персонажів. Тут і Він, яка проходить свій шлях до сильної, впливової жінки; воїна; мага. Її становлення як людини, що несе на своїх плечах необхідність захищати коханого, захищати надію дізнатися правду. Вона прагне виправити те, що вони, можливо, безповоротно накоїли зі своїм світом. І Еленд, чия віра у принципи стає основою його правління. Так легко було здатися, піти легшим шляхом… Але істинні лідери обирають те, що правильно, а не що легко. Але найбільше мене вразив Сейзед, але я не буду нічого про нього писати, бо це обов’язково треба прочитати самому! Це книга про революцію та війну, любов та дружбу, і про високу ціну фундаментальних змін. Сандерсон знову доводить, що фентезі може не лише розважати, а й змушувати замислитися. Дуже сильно рекмендую!

Нема слів, одні емоції…Такий захопливий фінал, спочатку плакала, а потім сиділа з відкритим ротом і взагалі не розуміла що відбувається і що з цього всього вийде. Я настільки прикипіла до цього світу та цієї історії, що мені аж страшно братись за заключну частину. З нетерпінням чекаю, коли Небо зробить анонс фіналу серії.