Елантріс

“Елантріс” — неспішний і докладний фентезі-роман із захопливою магічною системою та поступовим розкриттям світу. Ідеально для тих, хто лише починає знайомство з фентезі та Космером. Єдине, що не сподобалось — автор більше розповідає, ніж показує, змушуючи нас вішати певні ярлики на персонажів, але загалом це сильний старт і потенційна перша частина трилогії.

"Елантріс" Брендона Сандерсона — ще одна з найкращих книг, прочитаних за останні пів року. Як завжди, автор створив унікальний світ із цікавою магічною системою. Колись Елантріс був містом богів, де жили майже безсмертні істоти з незвичайними здібностями. Але тепер це занедбане місце, куди відправляють людей, яких вразила дивна хвороба. Атмосфера відразу чіпляє, бо відчуваєш контраст між минулим міста й сьогоденням. Головні герої — принц Раоден, принцеса Сарін та жрець культу Рейтен — дуже гарно прописані. Мені імпонувала їхня наполегливість і сила характеру. Сподобалося також, що у книзі є не лише фантастична складова, а й політичні інтриги, які роблять сюжет ще більш захопливим. Читати було легко — сторінки «ковталися» одна за одною. Сандерсон пише так, що уявляєш усі сцени дуже чітко, ніби дивишся фільм. Його світ виглядає живим, а герої справжніми. Завдяки цьому повністю занурюєшся в історію й не помічаєш, як швидко минає час за читанням. Сандерсон також уміє здивувати несподіваними поворотами, і ця історія не стала винятком.

«Елантріс» Брендон Сандерсон Видавництво Nebo Booklab Publishing, 2025 ⠀ «Ідос Домі» — це було гарно! ⠀ Світ змінився. ⠀ Боги занепали. ⠀ Далебі, навіть гірше — могутні боги Арелону перетворилися на нещасних, бридких і мертвотних істот. ⠀ Купці, які все життя користувалися благами елантрійців, зненавиділи їх і зажадали крові колишніх благодійників. ⠀ Кров полилася рікою — нещасних убивали й спалювали. В Арелоні з’явився новий король та нова знать. Залишки елантрійців кинули в місто-усипальницю, замкнувши його під міцною вартою. ⠀ Місто Елантріс майже вимерло, магія зникла, але загадкова хвороба шаод і досі забирала арелонців. ⠀ Занепад Елантрісу поставив під загрозу не лише життя мешканців Арелону, а й усього континенту. На сході збирає війська для священної війни вірн загадкової релігії Шу-Дерет, чиї монахи схожі на демонів у плоті. ⠀ Навіть через десять років після трагедії одні й досі бояться забутих божеств Елантрісу, інші ж — чекають на повернення їхньої сили! ⠀ Але чи справді Елантріс населяли божества? Що сталося з їхньою силою? Чому шаод і досі косить арелонців, забираючи найкращих? ⠀ Теодська принцеса Сірін, погодившись на союз і шлюб з арелонським принцом Раоденом, потрапляє у вир політичних інтриг. ⠀ Будучи нареченою принца, вона відповідає не лише за народ Теоду, а й за арелонців, на яких насувається нова смертельна загроза. ⠀ Мені, абсолютній фанатці «Дюни», ця книга дуже сподобалась. Не своєю масштабністю, а саме людяністю. Якщо Дюна часом гнітить нерозкритими таємницями, то Сандерсон розкриває всі загадки Елантрісу. ⠀ Автор пише про людей і про те, як їхній вибір і вчинки творять історію. ⠀ Моя абсолютна рекомендація ⠀ Цитата: ⠀ "— Галладоне, це тільки маленька краплина мого задуму. В Елантрісі всі або зайняті боротьбою за їжу, або бідкаються над своєю злиденністю — ніхто не замислюється про щось вище. Місту потрібна мета. — Ми покійники, сюл, — нагадав Галладон. — Яка у нас може бути мета, окрім страждання? — В тому-то й проблема. Усі переконані, що їхнє життя закінчилося тільки тому, що в них не б’ється серце. — Зазвичай це й свідчить про смерть, сюл, — сухо промовив Галладон." ⠀ #примхливачитака

Якщо ви ще не знайомі з Брендоном Сандерсоном, то порада кожному: почніть з «Елантріс». Твір надзвичайно вільний від заїжджених жанрових кліше. Тут і таємниці, і магія, і романтика — те, що, зізнатися, до душі будь-якому читачеві. Сандерсон пропонує читачеві добірку чудових персонажів. А вміння автора перевернути традиційне фентезі з ніг на голову просто шокує. Ви будете дуже здивовані оригінальним фіналом, який вас точно не розчарує. Шикарна обкладинка та не погані ілюстрації. Однозначно читайте.

Це дебютний роман автора і це видно, якщо знайомі з пізнішою його творчістю. Я читала після 4 книг Хронік Буресвітла, тому звичайно що книга здалась набагато простішою та дещо наївною. Проте це не значить, щось погане - вона цікава, однозначно варта уваги та викликає стільки питань, про які м дізнаємось в наступних книгах автора. Це книга не лише про магію, а про віру, політику, внутрішню силу та людяність у найтемніші моменти. І хоча вона дебютна, автор дуже вдало поєднує всі ці елементи, створюючі інтриги та неочікувані повороти. Для мене темп подій був занадто повільний на початку, а з половини книги було важко відірватися.