Чорти

Книга дуже легко читається.Сюжет середній щось не очікуваного не було ,але кінець книги здивував . Дуже було цікаво спостерігати за спілкуванням Чорті .Їхні діалоги,поведінка і жарти були цікавішими як сюжет . Брат Діас і Віґґа просто супер . Під вечір щоб розслабитися ідеально підходить .

Ну це тупо топ-топ-топ) недаремно весь перший наклад цієї книги розібрали миттєво) Я читав у Аберкромбі його трилогію Потрощеного моря і мені сподобалось. Але все одно це було дуже схоже на класичне фентезі хоч і зі своїми приколами. Але Чорти це зовсім якийсь новий ковток повітря. Настільки класних персонажів я зустрічав тільки у небагатьох творах, які читав за своє життя. Світ супер, події те, що треба. 900 сторінок промайнули як перегляд класнючого серіалу) Дуже дякую Небу, що залишили оригінальну обкладинку - вона неймовірна) ну і як завжди - видання шикарне. Коштує кожної гривні, хоч ціна і трохи кусається) 11\10

Увага, у відгуку присутні спойлери!!!! Я дочитала "Чорти". Мені справді дуже сподобалось. Фентезі яке дуже похмуре, але водночас смішне? Оце поєднання просто ідеальне. Якби це було чисто таке темне фентезі без чорного гумору, читати було б значно важче. Я і так читала довго - частково через брак часу, але й через важкість сюжету. Чорний гумор реально освіжав історію, хоча я, здається, занадто на нього покладалась і до останнього вірила, що все буде добре. Не сталось як гадалось. І саме тому фінал здається максимально правдоподібним. Якщо коротко про сюжет. Світ поділений між двома церквами - Західною та Східною. У Західній церкві править десятирічна Папа, яка водночас є Другим Пришестям Спасительки, тобто має величезну божественну силу. При церкві існує своєрідний загін засуджених до страти злочинців, яких залишають живими для виконання найбрудніших і фактично самогубчих місій. Саме одна з таких місій лежить в основі сюжету. Є Троя - країна, яка виступає першою лінією оборони від нападів ельфів, що раз на кілька років атакують людство. Але остання імператриця захоплювалась чорними мистецтвами та проводила безліч експериментів, тож залишила після себе дуже проблемну спадщину. Головна героїня - дівчина, яка виживає на вулиці, фактично як щур, і раптом виявляється загубленою спадкоємицею престолу. Її потрібно доставити до Трої, щоб вона посіла трон. А команда її "захисників" - це окремий скарб: 1) лицар Яків Торнський, проклятий безсмертям, який відчуває біль від кожної отриманої рани. Про нього було фізично важко читати - як він силою волі змушує себе просто підняти голову зранку; 2) Батиста - умовно секретар команди, жінка, яка за життя встигла буквально все й має знайомих по всьому світу (і далеко не всі раді її бачити); 3) некромант Бальтазар - геніальний маг із его, яке видно за кілометр, але, чесно кажучи, частково виправдане; 4) вампір барон Ріккард - просто імба. Класичний вампір з чарами, харизмою і його історії про вареники я могла б слухати вічно. Думаю тіп міг закрити весь сюжет соло якби постійно пив кров, і звісно, хотів цього) 5) вовчиця Вігга - вікінг, яка була монстром ще до укусу перевертня, а після… там уже просто треба читати. Вона таке мʼясо після себе залишала... 6) ельфійка, яка може ставати невидимою - і цього вже достатньо, щоб вона була крута. Попри те, що церква називає їх "чортами", як "люди" вони дуже швидко стали рідними. Було надзвичайно цікаво спостерігати за їхньою взаємодією, подорожами та тим, як вони разом виживають серед величезної кількості ворогів. Особливо враховуючи, що у попередньої імператриці було четверо синів, і троє з них - ще ті подаруночки. Такої різноманітності смертей, битв і стратегій я ще ніде не зустрічала. Автор описує все дуже майстерно. А ще неймовірно сподобалось, як величезні сюжетні повороти іноді подаються майже як мем - просто щоб ти на секунду видихнув і навіть посміхнувся. Найбільше мене зачепило те, що ця історія постійно грається з поняттями добра і зла. Тут майже немає правильних рішень - лише вибір між поганим, і ще гіршим варіантами. Навіть церква, яка мала б бути символом світла, виглядає далеко не однозначно. Навіть хуйово, якщо чесно. І саме через це персонажі здаються максимально живими. Спостерігати, як ці абсолютно зламані люди поступово стають один одному підтримкою, було дуже боляче і водночас тепло. Тому той кінець, в якому вони успішно (хз як) завершили своє завдання і повернулись до самого початку книги - до своїх кліток, справді трохи мене засмутив. Але і цим книга набрала додаткових балів, бо це справді дуже правдоподібний кінець. Кінець, який є початком. Бо початок був саме таким. Вони сиділи у клітках і чекали наступного завдання.

«Сумний вирок світу, в якому ми живемо, полягає в тому, що жарти у нас закінчуються раніше, ніж вороги». Це одна з небагатьох культурних цитат, які я виділила, решта суворо 18+ ???? Зазвичай я прихильниця іронії, а не сатири, але в цьому випадку видала протяжний хрюк серед ночі під час читання ???? Єдине не радила б дуже релігійним людям: деякі моментики, мабуть, можуть образити почуття! У книзі дуууже колоритні персонажі і, що незвично, переважно «сірі»! Потішила альтернативна історія Європи й історії вампіра про польські вареники ???? Але хоча, на мій погляд, це дуже крута книга, чорт забирай, все ж врахуйте: це темне фентезі з чорним гумором ???? Буде продовження, але перша книга логічно завершена.