Буремна вись
Буремна вись
«Буремна вись» розповідає про дві родини земельної аристократії, Ерншо та Лінтонів, що живуть на пустках Західного Йоркширу. Життєві ситуації постійно зводять їх разом, і з роками бурхливі стосунки...Детальніше
«Буремна вись» розповідає про дві родини земельної аристократії, Ерншо та Лінтонів, що живуть на пустках Західного Йоркширу. Життєві ситуації постійно зводять їх разом, і з роками бурхливі стосунки сімей лише переплітаються й заплутуються ще сильніше.
Роман, що зазнав впливу романтизму та готики, вважається класикою англійської літератури.
Нині він широко визнаний одним із найвидатніших романів, коли-небудь написаних англійською мовою. Зображення психічної та фізичної жорстокості, зокрема домашнього насильства, досі вражає, а виклики вікторіанській моралі, релігії та класовій системі змушують замислитися про реалії існування людства.
Про авторів
Емілі Бронте (30 липня 1818 — 19 грудня1848) — англійська письменниця та поетеса, авторка роману «Буремний перевал».
Емілі — середня з трьох сестер Бронте. Вона публікувалася під псевдонімом Елліс Белл. За своє коротке життя опублікувала тільки збірку поезій зі своїми сестрами: «Поезії Каррер, Елліс та Ектон Белл» та роман «Буремний перевал», завдяки якому стала значною постаттю в англійській літературі.
Над книгою працювали
Випускова редакторка Дарія Вавілова
Переклад Злати Подугольнікової
Літературна редакторка Ольга Жирнова
Ілюстрації Марії Сеймур
Ілюстратор обкладинки Юрій Копанський
Артдиректорка Ганна Болотна
Головна дизайнерка Антоніна Миколенко
Верстка Альони Олійник
Характеристики
| ISBN | ISBN 978-617-8383-65-7 |
|---|---|
| Іл. обкладинки | Юрій Копанський |
| Автори | Емілі Бронте |
| Ілюстрації | Марія Сеймур |
| Перекладачі | Злата Подугольнікова |
| Розмір | 164x239 |
| Вага | 900 |
| Кількість сторінок | 440 |
| Обкладинка | |
|---|---|
| Жанр | |
| Цикл | |
| Серія | |
| Мова |
Додати відгук
Ваш емейл публікуватися не буде, щоб запобігти спаму. Обов'язкові поля позначені*
Читаючи "буремну вись" відчула себе збирачкою пліток. От знаєте те відчуття, коли сидиш і на когось чекаєш, п'єш каву, і випадково улавлюєш розмову незнайомих людей які обговорюють власне життя і ти ненавмисно стаєш третім безмовним слухачем. До сюжету: Такий собі орендар містер Локвуд, вирішує познайомитись із хазяїном маєтку який винайняв і відправився до власника. За деякими обставинами потрапляє у негоду, яка змушує затриматись на ніч у його непривітному будинку. Повернувшись до себе і занедужавши, попросив свою покоївку розрадити перебування і свій стан, розказавши деякі факти про будинок і хазяїна. На втіху містера Локвуда, жінка була напрочуд гарною оповідачкою, пліткаркою і гарно знала історію мешканців цих двох будинків, так як тісно була пов'язана з обома родинами. Так орендар дізнається всю трагедію, ненависть і помсту Гіткліффа, складну життєву перипетію родин Ерншоу і Лінтон. І як в кінцевому результаті жага до життя і кохання все одно знайшли місце в доволі жорстких умовах існування і співмешкання. Єдиною світлою людиною яка є в творі (незважаючи на дитячі роки) був Едгар Лінтон, який не зважаючи ні на що, кохав свою дружину і плекав свою дочку. І над смертю якого я дійсно всплакнула. Ця книга просочена постійною атмосферою сирості, сірості і смертності, необізнаністі, брехні, безперервної туги і відчаю, жаги до життя і кохання. Власне як кохання зводить з розуму і доводить до безумства, одержимості, помсти і розпачу і як те саме кохання може зцілити і витягнути з глибокої темряви. Тут висвітлені всі гірші риси людської душі, на що готові піти люди аби домогтись своїх цілей. Моральна сірість (всіх) персонажів, яка викликала спектр емоцій від огиди до жалю і навпаки. Їх глибину і багатошаровість і похмурість, всі грані ницості здається можна обдумувати і обговорювати годинами.
Улюблені класичні твори від улюбленого видавництва — це must have! Сама «Буремна вись» виникає складні почуття. Це шедевр. Але головных героїв, Гіткліфа і Кеті, то ненавидиш, то співчуваєш їм. Так само як і вони кохають і ненавидять один одного водночас. Це історія пристрасті, одержимості, втрати. Коли й розлука не приборкує почуття. Так само це про помсту, про те, що трапляється, якщо не прислуховуватись до почуттів. Кеті капризна, а Гідкліф плекає свою злостивість. Проте вони обидва щиро кохали один одного, хоча й одружились на інших.