Талановитий містер Ріплі
Талановитий містер Ріплі
Перша частина серії "Талановитий містер Ріплі"Випадкові підробітки, пригніченість через безгрошів’я, знайомства з дурними, недолугими людьми — не про це мріє Том Ріплі. Він прагне розбагатіти та за...Детальніше
Перша частина серії "Талановитий містер Ріплі"
Випадкові підробітки, пригніченість через безгрошів’я, знайомства з дурними, недолугими людьми — не про це мріє Том Ріплі. Він прагне розбагатіти та зайняти високе становище в суспільстві.
Якось Том знайомиться з американським мільйонером містером Ґрінліфом, який пропонує хлопцю вирушити до Італії, щоб переконати його сина Річарда повернутися до Штатів та зайнятися батьковим бізнесом.
Зустріч із Дікі, безтурботним улюбленцем долі — це шанс почати все з чистого аркуша. Однак дуже скоро надії Тома Ріплі обертаються на порох. Світ знову зі звичною недбалістю його відкидає. І Том розуміє: йому залишається або померти, або стати іншою людиною — Річардом Ґрінліфом.
Та чи дійсно Том зможе прожити життя іншої людини, не викликавши підозри? Чи допоможуть йому чужі гроші покінчити з усіма негараздами?
Серія «Талановитий містер Ріплі» складається:
- Талановитий містер Ріплі
- Ripley Under Ground
- Ripley's Game
- The Boy Who Followed Ripley
- Ripley Under Water
Про авторів
Патриція Гайсміт – американська письменниця, відома завдяки психологічним трилерам та напруженим історіям про моральну амбівалентність. Її найвідоміший роман «Незнайомці в потягу» (1950) став основою для культового фільму Альфреда Гічкока, а цикл книг про містера Ріплі зробив її однією з найвпливовіших авторок кримінальної літератури XX століття.
Гайсміт виводила антигероїв, які зачаровували читачів своїм інтелектом, маніпуляціями та подвійною природою, розмиваючи межі між добром і злом. Її стиль відзначався глибоким психологізмом, стриманою іронією та майстерним зображенням напруги.
Романи Гайсміт стали революційними для жанру, адже вона змістила акцент із традиційного детективного розслідування на дослідження психології злочину, що вплинуло на сучасний трилер.
Над книгою працювали
Переклад з англійської Родіона Кийка
Ілюстраторка обкладинки Ліна Дравінська
Літературна редакторка Інна Пальонка
Випускова редакторка Катерина Манакова
Верстка Альони Броневич
Характеристики
| ISBN | ISBN 978-617-8383-69-5 |
|---|---|
| Автори | Патриція Гайсміт |
| Іл. обкладинки | Ліна Дравінска |
| Перекладачі | Родіон Кийко |
| Розмір | 140x200 |
| Вага | 420 |
| Кількість сторінок | 352 |
| Обкладинка | |
|---|---|
| Жанр | |
| Серія | |
| Мова | |
| Ілюстрації | |
| Вік |
Додати відгук
Ваш емейл публікуватися не буде, щоб запобігти спаму. Обов'язкові поля позначені*
Дуже оригінальний психологічний трилер, нічого схожого до того я не читала. Найбільшою перлиною є те, що вся книга написана про вчинки головного героя, вбивства, замітання слідів і взагалі не акцентується увага на розслідуванні поліцейських. Тобто уся історія будується навколо нашого антигероя, якого можна зрозуміти та періодично хочеться співпереживати, проте це не завжди виходить. Сюжет кидається з крайності в крайність, ці емоційні гойдалки додають напруги під час читання і фінал для мене, яка не дивилась екранізації, став великою неочікуваністю.
Це було щось незвичне, хоч і про фільм знають майже усі. Але я все-таки не дивився його. адже полюбляю ознайомлюватись з літературним джерелом спершу. Це добрячий детектив-загадка, який переносить у дуже атмосферні часи, які обплітають читача дуже яскраво. Трохи навіяло за атмосферою 11\22\63 Кінга
Я не знайома з жодною екранізацією цієї книги, тож думала, що тут все буде доволі кумедно і легко, як наприклад у фільмі "Спіймай мене, якщо зможеш". А потім побачила порівняння з фільмом "Солтберн" і це мене заінтригувало. Напочатку некваплива оповідь повільно занурює у життя і характер Тома Ріплі. І я не бачила схожості з Олівером Квіком. Але чим далі розкривались параноїдальні думки Тома, тим більше я розуміла, що Солтберн просто сучасна довільна екранізація. Опис прекрасних краєвидів Європи ще більше дає конраст чорній душі головного героя. Коли всі його оборудки починають вспливати і ти думаєш "ну все, попався" якимось дивом йому все сходить з рук. Він постійно сам себе мало не викриває. Отримує шалену насолоду від спектакля, який грає в першу чергу для самого себе. Його невстими жадібність і бажання отримати те, чого він на його думку заслуговує, штовхають його все далі в злочинності і аморальності. Цікаво було читати про цю мрію психіатра. Останні сторінки пролітали дуже швидко в бажанні дізнатися чи отримає Том нарешті, те що заслужив. Але ні я, ні він не уявляли, що він отримає. Той останній лист від містера Грінліфа мене просто шокував. Крутий трилер, з задоволенням прочитаю продовження.