Смерканок

Дуже розчарована книгою, яку чекала майже рік після прочитання другої. Занадто багато непотрібної любові для епічного фентезі????????‍♀️. Прямо дуже занадто. Як для романтезі ок, але Крістоф, ти ж нормально почав… нащо то було потрібно? Фінал слабкий, як на мене. Очікувала що третя книга буде хоча б на рівні з першими двома, але вона слабкіша

«Хроніки Безночі» — трилогія, яку я перечитаю ще раз! Останню книгу розтягувала, як могла???? Обережно: кожна з книг містить матюччя, криваві та еротичні сцени, ЛГБТ-лінію — тобто суворо 18+. І разом із тим, на мій збочений смак, вони абсолютно прекрасні та недооцінені в українських широтах. У попередніх відгуках я вже писала, що найбільше у світоустрої мене вразила релігія, яка сповідує культ убивства. І не лише тому, що служителі церкви — професійні вбивці, а й тому, як цікаво в цій системі переплелися засади церкви, гроші, політика і, як з’ясувалося наприкінці, корупція. Навряд чи містер Крістофф знайомий із творчістю пана Іздрика, але головну героїню Мію ідеально описують рядки: «якби ти знала, яка ти гарна, коли у собі не маєш страху». От власне, крім того, що Мія гарна, вона взагалі не знала страху, бо той пожирав її тіньовий кіт (а згодом ще й вовчиця напару). Тому ми маємо надзвичайно сильний жіночий персонаж, один з найкращих в моїй читацькій історії.

Смерканок - це про морські пригоди, піратство, жарти "ятвоюмаму****", (і в цілому гумор на любителя) неймовірне споріднення персонажів після якого серце розбивається на мільйон шматочків і не збирається назад, на одній сторінці ти посміхаєшся на іншій вже не видно сторінок від сліз (18-20 розділи) Таємниці і загадки з першої книги набувають нових барв від помсти до спасіння в останній книзі. Це була незабутня подорож, а гумор Крістоффа назавжди залишииь відбиток на серці, це пробивання четвертої стіни, самоїронія щодо власної книжки в книжці... Я не дуже задоволена кінцівкою і деякими стосунками, але не буду прописувати тут бо спойлери. Я не була готова до кінцівки і оповіді очами всіх, окрім самої Мії. Вона має місце бути, просто я очікувала іншого, пережити це очами Мії, а не сторонніх людей, але вже є як є. Однак останні сторінки дійсно можуть здивувати.

Ця частина прекрасна, але я очікувала трохи більш складнішого фіналу. Тому друга книга залишається моєю улюбленою. Але був такий момент на сторінці 347 від якого я просто шаленіла і кричала про те, яка Мія неймовірна. Класно розрилися всі родині і партнерські стосунки. Дуже щаслива, що я познайомилася з цією історією

Книга продовжує сюжет «Безночі» і «Богодолу». Про пригоди Мії та її друзів-союзників читати досить цікаво, але чим далі, тим більше лайки, сексу... і в цьому всьому губиться основний сюжет. Як на мене, серія з міцної YA, досить вміло виткана автором з кліше, сеттінгів і сюжетів, в третій частині перетворюється на якийсь клон «Сутінок». ІМХО, близько 20 відсотків книги займають любовні переживання головної героїні. Сюжет і так вже був неабияк просочений до кінця другої частини «Санта-Барбарою», але автор в «Смерканку» додав ще й масу непотрібних сцен і діалогів 18+. Хоча потенціал у книги був, і я взявся за читання з величезним інтересом, але зазначені недоліки постійно відволікали від читання, і приблизно з 300 сторінки дочитував книгу я без особливого задоволення, просто щоб дізнатися, чим все закінчиться.

Хроніки Безночі - це насправді щось. На початку циклу мені здалося дивним - манера письма автора, але з кожною сторінкою я закохувалась все сильніше. І мені аж болить, що такая історія добігла кінця, але цей кінець .. не скажу ,що взнавши спойлери ця книжка втрачає цікавість, це не про неї. Проте кінцівки я очікувала іншої, але від того фінал не став гіршим. Такий сюжет, такі повороти, таємниці, магія, і яка головна героїня.... Я в захваті і в розпачі, і це було того варте ????

Це фінальний том серії «Хроніки Безночі», в якому Мія перебуває в бігах, намагається врятувати наставника ті завершити свою помсту за фамілію. Її переслідують Клинки Багряної Церкви та люмінатії. Наближається Істиннотьма, а з нею відкриваються таємниці темряників та долі Мії. Шикарне завершення трилогії, браво роботі автора над сюжетом та прихованими таємницями. Історія до останнього була непередбачуваною та тримала в напрузі. Стиль автора, створений всесвіт та глибина персонажів - це неймовірне задоволення з довгим післясмаком.