Привид Опери

Скажу чесно я людина далека від опери і театру, тому мені було складно уявляти деякі технічні елементи та секрети закулісного життя. Але не менш цікаво. Дуже неоднозначні відчуття протягом всієї книги були в мене: • Початок книги - не дуже зрозуміло, що відбувається, але захоплює магія, яка вирує в паризькій оперній будівлі 1881року. • Середина - відчуття абсурдності подій, хтось точно переслухався забобонів. Я думала все набагато простіше з персоною Привида опери • Фінал - трагічно і сумно насправді...напевно я чекала чогось містичного чи навпаки більш реального. Це не лише готичний роман жахів, а й детектив та трагічна історія кохання. Леру мав журналістський досвід, тому в тексті багато «розслідувальних» елементів. Леру стверджував, що в основі роману лежать реальні факти. У підвалах Опера Гарньє в Париж справді є підземне озеро, яке використовували для стабілізації фундаменту будівлі. Під час реконструкції Опери виявили людський скелет. Деякі дослідники вважають, що ця знахідка могла надихнути Леру на створення образу Еріка - Привида. Але як було на справді залишиться таємницею. Події розвиваються як на мене повільно, діалоги часто надто прості і ні про що. Але мене вразила велика класова нерівність тих часів. Те, що вельможна знать Парижу бачила на сцені мали свої іменам,важке життя, жахливе ставлення і забуття. Там працювали люди, про яких воліли не знати чи не згадувати. Все це викликає хвилю гніву в обурення в мене. Маємо одержимість як музикою так і людиною, замкнений простір, любовний трикутник, мистецтво як сила і прокляття, лінія між головними героями як у «Красуні і чудовиська» Фінал вас здивує є над чим подумати після прочитання...

Чудовий готичний роман, не даремно він вважається всесвітньою класикою. Дуже сподобалася мова оповідання (і звісно тут грає величезну роль неймовірна робота перекладачки), вона змогла мене занурити у всі ці вишукані декорації та магію великої сцени. Усі персонажі дуже яскраві, глибокі, за ними цікаво спостерігати, вони справді зачаровують, особливо один дуже таємничий поціновувач музики. Сюжет зміг мене навіть, заінтригувати, чого, я відверто не очікувала, але була приємно вражена, події дуже атмосферно нагнітаються, тому особливо рекомендую читати цю історію восени.

Класичні детективи чудові. Тут є готична атмосфера, таємниця й небезпека, є світле кохання. Опера - як фон, проте сам театр - що окремий персонаж. В паризькому оперному театрі відбуваються дивні події, через що всі вважають, що там оселився привид. Та чи справжній він? Здається, що так, тому що, окрім нещасних випадків, молода й чарівна співачка Катріна знайома з моторошним чоловіком у масці, що приховує обличчя. Єдине, Рауль може трішки (!) дратувати. Проте твір надзвичайно атмосферний, цікавий, один з найкращих прикладів готичних творів.

Однозначно "Привид Опери" - це твір який неодноразово екранізували у різноманітних виглядах, та який надихає сучасних авторів на нові ідеї. В його основу взято як історичні події, такі як пожежа на благодійному заході в Опері Гарньє, так і вигадані підземні лабіринти під будівлею. Ця історія поєднує в собі романтичну лінію з готичними інтер'єрами, зради та інтриги за кулісного життя. Вона прекрасно передає атмосферу тієї епохи і завжди знайде своїх поціновувачів. Але оформлення мені видалось трохи занадто яскравим, я розумію, що ілюстратор намагався передати палітру куліс та театру загалом, але саме це позбавило ілюстрації того готичного присмаку, який мені подобався в попередніх книжках цієї серії.