Абатство тіней

З кожною частиною люблю цей цикл все більше. Наскільки ж цікаві питання задає автор читачу, через Келена, який постійно опиняється перед непростим вибором. І от той вибір, який він зробив тут - дуже цікавий. Бо в чергове доводить, що Келен не взірцевий головний герой рятуючий всх навколо. Що його помилки можуть бути фатальні для когось і він може змиритись з цим і знову ж таки, знайти якесь рішення. Сторони конфліктів тут не діляться на добрих "наших" і ворогів. Гг не стає на чиюсь сторону. Все що він робить- це згладжує кути так, щоб все в решті не перетворилось на катастрофу. Ну і все стало набагато темніше, багато дійсно болючих моментів, які прям важко було читати. Закінчилось все звісно більш-менш, бо це все ще ЯА, але до цього, таких сильних арок персонажів, я в цьому жанрі не бачила. Дуже дякую видавництву, що знайомите українського читача з цим неймовірним автором. З нетерпінням чекаю на наступні частини.

В Ебеновому Абатстві Келлен знаходить нові відомості про Чорну тінь. Ця частина серії серйозніша та трохи похмуріша. Це й не дивно, тому що Келлен тепер сам має оцінювати стан речей та зрозуміти, кому може чи не може довіряти. Також йому доведеться розібратись у стосунках з батьками, а окрім цього - все ті ж магічні пригоди. Феріус у цій частині мало, проте її листи чудові та викликають до її персонажу ще більше симпатії. Гідне продовження, очікуємо на дві завершальні книги