Skyward

Спершу "Небовись" здається примітивним чтивом для підлітків, бо головна героїня та її історія настолько банальні як і світ. Вона бідна сиротинушка, батька якої вважать всі зрадником, а вона одна проти системи. Але коли зникає весь цей поверхневий пафос, коли вчитуєшся в неймовірні повітряні бої, то несвідомо затримуєш дихання. Автор майстерно затягує підкидаючи невеличкі таємниці та нових прекрасних персонажів в історії, що неможливо просто відірватися. Мені трохи не вистачило історій другорядних персонажів, якіб могли б більше пролити світло на всю бутову життя нескорених, але розповідь ведеться від імені головної героїні, а вона в цих справах також не сильно розбирається. І тому дуже класно показано, як вона від недалекого дівчиська починає рости над собою і змінюватись. Як її мрія трансформується але не змінює своєї суті, як вона справді починає прагнути дістатись до зірок. Останні 200 сторінок були надзвичайно захопливі. Незважаючи на деяку їх банальність. Бо всі написані речення знаходять живий відгук.

Дуже непогано! Трохи схоже на "Червоне Повстання" Пірса Брауна, але без пафосного надриву. Тут є речі, які зазвичай вказують на літературу категорії "так собі" ("обрана" головна героїня, яка самотужки розправляється з десятками ворогів; суперкрутий артефакт, що дістався цій самій головній героїні і зробив її ще більш могутньою). Але майстерність Сандерсона зробила свою справу - читається легко і цікаво. У першої книги, є невеликий недолік. Автор відмінно закрутив сюжет, змусивши читача хотіти розгадати головну загадку. У результаті багато сторінок гортаєш у нетерпінні, щоб тільки дізнатися, що там у підсумку сталося.

Це тупо топ. Як і всі книги Сандерсона. Чи є ще такий автор сьогодні, котрий тримає таку високу планку фантастичних світів у кожному своєму творі? Навряд. Ці книги читаються повільно, вдумливо, смакуючи кожну сторінку, а залишають по собі бажання якнайшвидше перейти до наступної книги. Сандерсон = любов.

По-перше я цілком і повністю в захваті від усього, що відбулося в першій частині, а по-друге, так завершувати історію має бути незаконно! В цій епічній пригоді я знайшла боротьбу за мрію, нескореність духу, виклик суспільству і пошук істини. Доки герої літали на зорельотах, я розпеченим метеором летіла сторінками, у прагненні прорвати завісу запитань і розгадати таємниці минулого. В Останній імперії я оцінила, а в Небовисі впевнилась, що обожнюю те, як Сандерсон закручує сюжет, приправляє події ворохом підказок, які всю історію ти намагаєшся розгребти, а потім професійно виносить мозок в кінці, формуючи бажання чимшвидше хапатися за наступну частину. Гумор тут співмешкає зі склом, правда переплітається з секретами, а світоустрій вабить космічною безоднею, глобальним протистоянням і звичайно ж зорельотами! Наскільки я раніше остарігалася в книгах космічної і науково-фантастичної тематики, настільки я її зараз люблю! Брендон Сандерсон широко відкриває ці двері і я не планую їх зачиняти.

Пишу відгук буквально по живому, дочитала 3 хвилини тому. І що скажу: ЦЕ БУЛО БОМБЕЗНО Сандерсон мій боженька, в нього прекрасний не лише Космер, а і цей світ. Мене затягнуло з перших сторінок. Я неслась по тексту певно на надзвуковій. Таке насичення, стільки емоцій. Пару разів була волога на очах, але не суцільне скло, хороший гумор, який змушує посміхнутись. Всі описані бої буквально ставали у мене перед очима, хоча я практично ніколи не уявляю те що читаю, а тут воно було як фільм. Добре, що я уже маю другу на руках і вона буде у мене наступною. З нетерпінням чекаю інших книг, щоб зібрати увесь цикл!

Оце були емоційні гойдалки. От ти сидиш смієшся з підколів, а потім бац і все перевертається. Хіхі-хаха, а потім повітряний бій, вибухи і втрати. Таємниць повні кишені, але всі живуть не задаючи питань, бо все одно ніхто нічого не знає. Аж ось вривається Спенса, яку все життя гнобили, над якою знущалися і не давали нормально жити і її цікавить чому. І вона йде за відповідями і знаходить їх. Хай поки не всі, але попереду ще три частини. Коли я думала, що вгадала поворот сюжета, десь хіхікав один Сандерсон. Нехай деякі ситуації здавалися очевидними для подібного жанру, рішення біли зовсім не типові. Ну і звісно шикарне епічне завершення. Коли ти знаєш, що повинно відбутися. Коли в голові сходяться всі деталі пазлу. Коли розповідь Ба Спеси набуває сенс, а небо розсікає чорний зореліт. Коли звучить "Біологічний компонент залучено" і ти просто підскакуєш на цій фразі, бо чекав цього. Останні сторінки просто пітніли долоні і бігали мурахи від напруги. Дуже чекаю, коли до мене доїде друга частина. Сподіваюся незабаром буде і третя. Рекомендую і підліткам і дорослим. Це було чудове знайомство з паном Сандерсоном.

Закінчила книгу буквально сьогодні і, до речі, це моя перша книга Сандерсона, тому я під великим враженням!!! Взагалі я фанатка наукової фантастики та космоопер. Тому частково була впевнена, що сюжет сподобається, бо це просто моє. Але я не знала, що чекати від стилю Сандерсона, хоча наслухана про нього. Та й ті мізерні відгуки про книгу, що знайшла на просторах буктоку та буктюбу лишили неоднозначні враження(до речі, чому про цю книгу так мало відгуків та оглядів???). Загалом, я в захваті від «Небовисі», від історії, закладеної в сюжет, від діалогів та почуття гумору (неодноразово хихотіла), а останні 150 сторінок прочитала просто на одному диханні, настільки все було епічно, що неможливо відірватись. Також було цікаво спостерігати дорослішання головної героїні(потрібно розуміти, що вона - 17 річна дівчина), як вона шукає себе, самостійно знаходить відповіді на усі питання та торує свій шлях попри всі перешкоди. Від кінцівки я шокована, напевно перший раз автор дав відповіді на усі питання, які турбували протягом усієї книги, але тепер мені страшно, що ж буде у наступних частинах)) Тому вже біжу передзамовляти «Міжзірʼя», бо хочу продовження цієї крутезної історії!!!

Хоч, особисто для мене, це не дуже типовий сандерсон, але книга прекрасна, як і всі його книги. Ми спостерігаємо за Спенсою, яка не є найбажанішою людиною у школі пілотів і за тим як вона проторює свій шлях і знаходить близткх по духу людей серед інших учнів. Тут в нас є академія пилотів, де навчання не є найбезпечнішою справою, бо ворог, який постійно атакує планету, бойові виліти і все таке інше, також тут є купа натяків на таємниці всесвіту, які ми дізнаємось потім. Я не знаю як Сандерсону вдається потрапити в моє сердечко щоразу, але й тут вийшло, тому дуже чекаю наступну частину. А також тихенько натякаю видавництву на те що у серієї є окремі історії, які б також було б прикольно побачити українською.

Цікава космічна фантастика про людей, яким доводиться виживати на чужій планеті і боротися з нападами ворожих істот. Головна героїня - молода дівчина Спенса - мріє стати льотчицею і керувати винищувачем, а ще розгадати таємницю долі свого батька і довести всім, що вона смілива і віддана своїй справі. Мені сподобалися і персонажі, і сюжет. А ще в книзі є цікаві роздуми про страх, сміливість, обов’язок і вибір. Буду продовжувати читати цю серію.

Читала "Небовись" Брендона Сандерсона десь рік тому, і хоча сюжет вже трохи призабувся, враження залишилися дуже яскравими. Це був динамічний, захопливий світ із крутими персонажами та несподіваними поворотами. Пам’ятаю, як не могла відірватися. Книга залишила приємний післясмак і відчуття захоплення!

*** Це науково-фантастичний роман, що є першою частиною однойменної квадрології. Він розповідає про виживання залишків людства на давно покинутій планеті Детрит. Колись їхні предки, рятуючись від креллів, розбились на цій планеті. Інопланетні кораблі раз у раз спускаються з небес в прагненні знищити усіх, через що уже три покоління людства живуть на планеті як щурі, в умовах постійної небезпеки та обмежених ресурсів. Єдине, що стоїть між креллами і людьми - Сили Оборони Нескорених. *** Головною героїнею роману є 17-літня Спенса Найтшейд. Її батько був чи не найкращим пілотом СОН та прищепив доньці любов до польотів і неба. Однак 9,5 років тому, під час надпотужної атаки креллів, він загинув, отримавши тавро боягуза й кинувши тінь недовіри і на свою сім'ю. Спенса не вірить в офіційну версію і понад усе прагне очистити ім'я сім'ї. Спосіб для цього лише один - потрапити в льотну академію та стати визначним пілотом СОН. Та чи дозволять це доньці безславного боягуза? *** Спенса носить образ хороброї войовниці. Її життя - суцільна боротьба, в якій вона раз за разом доводить всім, що зможе літати і бути не гіршою за решту. Вона самовпевнена, цілеспрямована, розумна, допитлива і здібна, проте нестримна, часом надміру емоційна й необачна. Як персонаж вона дуже цікава, багатогранна особистість, котра не уникає труднощів, вміє визнавати помилки та боротись за те, що любить і у що вірить. *** Цікавий і сам світ Детриту, що приховує чимало загадок: що за люди колись тут жили, чому покинули планету, які таємниці сховані під і над її поверхнею? Багато питань є і до способу життя людей на цій планеті. Архів було втрачено, тому більшість того, що відомо про колишні часи - це чутки і легенди, включно з тим, хто такі крелли, і чому намагаються їх знищити. Розкидані кланами по підземеллях, нескорені створили суспільство, де панують культ війни, строгі правила, високий рівень агресії, налагоджена тоталітарна система, що далеко не всім до вподоби. У багатьох тут дуже різні уявлення про мораль, честь, обов'язок. А усе невдоволення, брехня і таємниці незворотньо ведуть до нових конфліктів і проблем. *** Роман не дуже динамічний, однак не дає засумувати, раз у раз підкидаючи нові теми для роздумів, проливаючи світло на старі таємниці та ставлячи все нові й нові питання. Сандерсон створив цікавий світ, неординарних персонажів, вміло розвиває сюжет та тримає інтригу. *** Саме видання шикарне у всіх сенсах: великий формат, якісний друк, чудовий переклад. Тут є навіть декілька малюнків на цілий розворот та додатково карта Об'єднаних Підземель Нескорених. Словом, усе на висоті ❤️.

« Мені завжди здавалося, що боягуз - це той, кого більше непокоїть те, що скажуть люди, аніж те, як буде правильно, — відповіла вона. — Бачиш, Спенсо, від того, як тебе називають, сміливішим не станеш. Сміливість — це здатність визнати себе тим, ким ти є.» Все таки знайшла книгу, яку з впевненістю можу назвати найкращим прочитаним за рік! Це було потужно! Книга «Небовись» Брендона Сандерсона занурює читача у фантастичний світ, де можна відчути справжній вайб «Зоряного шляху» і «Вартових галактики». Від самого початку автор майстерно втягує у динамічний сюжет. Особливо хочу відзначити головну героїню Спенсу. До середини книги я не могла визначитися: чи мені хочеться її вдарити через впертість, чи захоплюватися її непохитною рішучістю. Це, насправді, свідчить про глибину її характеру. Спенса — жива, складна й водночас справжня. Вона робить помилки, бореться з собою, але ніколи не здається. Її особистий розвиток — це не лише історія підлітка, який намагається довести свою силу й значимість, але й потужний шлях до прийняття себе. Ця книга про пошук себе, прийняття своїх страхів і помилок. Найбільша сміливість — це не лише битися з ворогом, а й подивитися в очі своїм внутрішнім демонам і зізнатися, ким ти є насправді. Сандерсон чудово підкреслює цю тему, поєднуючи її з елементами фантастики та космічної епопеї. Після прочитання відчувається не лише захват від пригод, а й глибокий емоційний відгук. Це не просто космічний екшн, а глибока історія про людські емоції, вибір і відповідальність. Спенса і її подорож назавжди залишаться у моєму серці ????

Цікаво, динамічно, епічно! Герої неймовірні) вайб космопригод ухххх

Книга цікава. Дуже чекаю на продовження

Автор пише дуже легко. Читається швидко. Історія цікава. Трохи бісить головна героїня. Закінчення книги заінтригувало. Буду чекати другу книгу.

добрий день! дуже б хотілося прояснити для себе декілька моментів, точніше навіть один момент, бо, незважаючи на те, яка сама історія чудова, як добре потрудилися ви для видання цієї книжки, є те, що мене хвилює. один з героїв, Йорґен, описується як темношкірий хлопець. ну як мінімум дуже смаглявий, з кучерявим волоссям. хоча я от зараз знайшла опис у книзі, і там перекладено саме темношкірий. (1 зображення) а от арт до однієї зі сцен, де є Спенса і Йорґен. (2 зображення) ви мене вибачте, але цей хлопець ні разу не виглядає темношкірим. навіть смаглявим. навіть якщо зробити вигляд, що справа лише у стилістиці самих артів. я люблю ілюстрації Іллі Угнівенко, але от тут виглядає як халтура. не хочу кидатися словами про расизм, проте десь на заході його б давно закенсилили. ну от, канонно і оригінально темношкірий хлопець раптово стає білим, бо чому? окей, відійдемо від питань расизму, повернемось до ілюстратора. якщо не брати соціального контексту, то це виглядає як дуже велика недбалість І неознайомленість з текстом, і якось мені таке не ок. я коли побачила цю ілюстрацію, спершу не второпала, хто ж то такий і взагалі чи цих сцен стосується ілюстрація, бо буквально з перших 60стр, де дається опис Йорґена, уявляла його темношкірим, як було написано у книзі. і мені правда надзвичайно цікаво, чим було продиктоване рішення намалювати арт саме так? дякую за відповідь заздалегідь.