The Well of Ascension

????Друга частина “З імли народжені” Сандерсона все ще занурює нас у похмурий світ, але цього разу з ще більшою кількістю політичних інтриг. У першій книзі було чимало сюжетних гачків, і як читачка фентезі, я вже встигла вибудувати низку теорій щодо того, що автор розкриє у “Джерелі вознесіння”. Але деякі повороти сюжету таки зуміли мене здивувати - тепер із нетерпінням чекаю продовження!???? Актуальні цитати з книги: ✏️“Якщо люди не можуть збагнути, чи я ідіот, а чи геній, можливо, мої хибні кроки вони вважатимуть за блискучі політичні маневри.” ✏️“У тристоронніх перемовинах найслабша сторона має найбільше сили — бо той, до кого вона приєднається, має найбільші шанси на перемогу.” ✏️“Насправді одяг не дуже змінює саму людину, — вів далі король. — Але він змінює те, як на цю людину реагують інші люди. Це Тіндвіл казала. Гадаю… гадаю, хитрість тут полягає у тім, аби переконати себе, що ти заслуговуєш на ту реакцію, яку отримуєш.” ✏️“Добрі люди в цьому світі, Алріанно, швидко помирають, — похмуро відповів Цетт. — Мені це добре відомо — я багатьох убив.” Дуже раджу цей цикл!????

Сподобалось більше за першу частину, хоча в цій книзі менше дії, драми та розвитку сюжету. На мою думку, звісно. А так, це все той же Сандерсон, який просто розриває книжковий світ у КОЖНІЙ своїй книзі. Однозначно - читати

«Джерело Вознесіння» ????️ 4,25/5 (виключно через думку, що першу половину книги писав хтось інший) 60% політики 30% особистої драми й кризи 10% екшну І абсолютні 100% маніпуляції 1000% мій автор Я офіційно захоплююся Брендоном Сандерсоном. Я офіційно хочу дати йому стільки ж ляпасів, скільки й сторінок в епілогах. І насправді оце і є показником великого автора. Коли тебе так вкурвлює перша половина книжки, що хочеться вискочити у вікно й спробувати таки «відштовхнутися» від сталі (звісно шоб нічого не вийшло і я впав й поламав усі кістки). Коли тобі в один момент хочеться прибити тих персонажів за їхні слова, думки та дії, а в інший хочеться обійняти та зрозуміти. Сандерсон створює мабуть ще небачений для мене рівень емпатії до цього світу. Я відчував злість, я закочував очі, я сміявся, я майже плакав, тривожився, бісився, радів і був…спустошений та розбитий… але все це того вартувало. Він змусив мене дивитися в стелю після фіналу знову ⛈ І він зробить це знову. Головне це надія Головне це довіра Головне це читати P. S. Про сюжет нуль слів, бо так треба. P. P. S. Не можу сказати що я до кінця відійшов ще від фіналу, не можу, і не буду Та й рекламувати таким відгуком не вийде, але ті хто читав першу й так будуть читати другу і третю, тому це й не є метою. А лише шляхом.

Wow ???? Це було так добре ???? ???? одна з найкращих книг, прочитаних у 2024. Тут ідеально все ???????? Сюжет. Повалити імперію, то пів справи. Та що робити, коли імперія повалена і влада опиняється в твоїх руках. Як її зберегти? Основний сюжет обертається навколо облоги Лютаделю та внутрішніх політичних інтриг. Перша половина може здатись досить повільною, проте не менш захоплюючою. Тут відбувається такий колосальний розвиток персонажів, особливо Вен та Еленда, вони відчувають себе зовсім іншими порівняно з першою частиною. Дослідження лідерства, ідентичності, любові та віри неймовірно добре написано. Світоустрій та магія. Тут розкриті природа та секрети Кандри та Колосів. Розширено складність магічної системи та меж Алломантії.

Якщо в першій частині читач міг спостерігати за звичайними злодіями які ставали героями (або навіть мучениками), то в другій частині ми спостерігаємо за тим, як можна стати королем. І як виявляється це надзвичайно важкий шлях, в якому не завжди можна опиратись на ідеали чи закони. Дуже класно були розкриті деякі другорядні персонажі, за шляхом яких надзвичайно цікаво спостерігати і хвилюватись! Але я дуже довго не наважувалась почати читати цю частину через облогу міста та неминучу битву. Це було надзвичайно важко, але надзвичайно класно. Автор залишає читачам ще купу нерозв'язаних проблем та запитань. І я дуже сподіваюсь, що в третій книзі нас чекає щасливий кінець для всіх.

Отже довгоочікувана друга частина…. Сказати є багато чого, аби не за спойлерити: 1. Сюжет починається доволі плавно ( як і в першій книзі) і з наростаючим темпом йде до вибухового фіналу. 2. В цій частині дуже сильно розкривається розвиток деяких основних персонажів, і цей розвиток настільки органічний та логічний на фоні подій що відбуваються що виникає відчуття ніби ти знайомий з цими персонажами особисто. 3. Другорядні персонажі теж мають свій невеличкий, проте вкрай важливий шматок шляху ( і це створює абсолютну цілісність світу). 4. Ніби і є такий собі фінал в цій книзі, але запитань лишив більше ніж після першої книги) 5. Що б Ви не очікували у фіналі- Ви отримаєте зовсім інше ( в хорошому сенсі). Принаймні для мене було так) Бо в першій книзі я передбачила деякі основні повороти подій, а в цій- ні) Якщо підсумувати то книга мені надзвичайно сподобалась як і перша. Проте зазначу що моментами я проводила паралелі з нинішньою ситуацією в Україні, деякі моменти книги прям навіювали сьогодення. Чи раджу я читати? Однозначно, як і всі книги цього автора!

Якщо порівнювати першу та другу частину цієї трилогії, то ця відчувається комом в горлі. Шла мені важко та читалася довго, але книга дуже класна, бо наповнена майже філософськими ідеями. Тут багато про самопожертву, про цінність життя, спільноти та суспільства. Якщо перша частина хоча з важкими подіями, але більш легка та піднесена, то ця до чортиків мрачна. І, на жаль, здебільшого реалістична. Мені сподобалось як Сандерсон вводить нових персонажів і події, не викидає на тебе купу нових імен та сюжетних поворотів, повільно розповідає свою історію, але так, щоб здавалося, ніби ти біля героїв історії. Ну і звісно не без кліфхенгера. Ні я, ні персонажі нічого не зрозуміли, але чекатиму на третю частину від Неба з нетерпінням????

Наскільки сильна віра? До чого можуть призвести вірування? Якщо перша книга «З імли народженні» розкриває секрети щоденників Героя Віків, то Джерело вознесіння розбиває міфи вщент. В першій книзі нам не розкрили тему про кандр, в другій - шлях і мету інквізиторів, куди вони зникли? Чому так нещадно нищили терісійців? В мене дуже багато питань і вся надія на 3 книгу. Дуже шкода Докса і Тіндвіл???? В цій частині значно більше жорстокості але і цікава лінія любові, в якийсь момент мені здалось, що буде любовний трикутник, але Сандерсон довго с Зейном не грався????

Дочитувала книгу до ночі, бо просто неможливо зупинитись! Останні розділи вражають, текст л'ється, емоції зашкалюють. Дуже хочеться дізнатись фінал...а тепер мені терміново потрібна наступна частина! Мені потрібен фінал всієї цієї історії! Коли наступна частина?) Ми чекаємо!

Класна друга книга серії — показує наслідки дій персонажів у першій книзі та плавно готує читачів до грандіозного фіналу в третій книзі. Було цікаво читати про те, що стається після перемоги революції та смерті тирана, як люди потрохи змінюють своє ставлення до своєї свободи та життя. Дуже чекаю фінальну книгу, щоб побачити куди це все веде.

Я цю книгу дуууже довго чекала і як тільки видали – купила. Об’єми цеглинки лякають, я знаю. Але виклад історії дуже легко читається. Це масштабно, в стилі Сандерсона і кожен розділ затягує ще більше. Я люблю Вен так, як люблю Жинь, Мію Корвере чи Брайс Квінлан. До речі, найбільше схожості, для мене , саме з Жинь. Проста дівчина з низів, яка завдяки своїм здібностям, кмітливості та певному божевіллю змогла стати однією з ключових фігур імперії. За Вен цікаво спостерігати, бо вона не типова героїня – ця дівчина боєць, охоронець та супер віддана своїм людям. Вона дещо параноїк, але, як показав досвід, це її і рятує щоразу) Загалом – читайте, це топ

Книга вийшла відчутно слабшою за першу частину, але це типово для трилогій. Друга частина, як правило, прохідна і служить швидше містком між початком та фіналом, ніж самостійною історією. Хоча, звичайно, не можна сказати, що у «Джерела Вознесіння» зовсім не було своєї лінії. У якомусь сенсі ця книга цікавіша тим, що показує — ідеалістам,що у велику політику потикатися не варто. Взагалі, політичні події цієї книги, як на мене, були цікавими. Фінал супер. Також дуже красиве оформлення та ілюстрації.

Сказати, що це було добре, — нічого не сказати! Тут і важкий шлях відновлення суспільства після падіння авторитарного режиму, і болісна зустріч ідеалістичних політичних теорій з реальністю, і… війна, звісно ж, війна. Мені дуже сподобалась лінія розвитку персонажів. Тут і Він, яка проходить свій шлях до сильної, впливової жінки; воїна; мага. Її становлення як людини, що несе на своїх плечах необхідність захищати коханого, захищати надію дізнатися правду. Вона прагне виправити те, що вони, можливо, безповоротно накоїли зі своїм світом. І Еленд, чия віра у принципи стає основою його правління. Так легко було здатися, піти легшим шляхом… Але істинні лідери обирають те, що правильно, а не що легко. Але найбільше мене вразив Сейзед, але я не буду нічого про нього писати, бо це обов’язково треба прочитати самому! Це книга про революцію та війну, любов та дружбу, і про високу ціну фундаментальних змін. Сандерсон знову доводить, що фентезі може не лише розважати, а й змушувати замислитися. Дуже сильно рекмендую!

Нема слів, одні емоції…Такий захопливий фінал, спочатку плакала, а потім сиділа з відкритим ротом і взагалі не розуміла що відбувається і що з цього всього вийде. Я настільки прикипіла до цього світу та цієї історії, що мені аж страшно братись за заключну частину. З нетерпінням чекаю, коли Небо зробить анонс фіналу серії.