Darkdawn

«Хроніки Безночі» — трилогія, яку я перечитаю ще раз! Останню книгу розтягувала, як могла. Обережно: кожна з книг містить матюччя, криваві та еротичні сцени, ЛГБТ-лінію — тобто суворо 18+. І разом із тим, на мій збочений смак, вони абсолютно прекрасні та недооцінені в українських широтах. У попередніх відгуках я вже писала, що найбільше у світоустрої мене вразила релігія, яка сповідує культ убивства. І не лише тому, що служителі церкви — професійні вбивці, а й тому, як цікаво в цій системі переплелися засади церкви, гроші, політика і, як з’ясувалося наприкінці, корупція. Навряд чи містер Крістофф знайомий із творчістю пана Іздрика, але головну героїню Мію ідеально описують рядки: «якби ти знала, яка ти гарна, коли у собі не маєш страху». От власне, крім того, що Мія гарна, вона взагалі не знала страху, бо той пожирав її тіньовий кіт (а згодом ще й вовчиця напару). Тому ми маємо надзвичайно сильний жіночий персонаж, один з найкращих в моїй читацькій історії.

Я дуже довго йшла до того, щоб взятись за цю частину, бо мене залякали, шо вона жахлива. Ну це майже так і є. Я не скажу, що це прям хрінь собача, певно тут навіть більше мої особисті вподобання винні. Але. Дуже багато повторів по колу, рік минув після другої частини я все прекрасно пам'ятаю. Та повторюються цілі шматки не лише з минулих частин, а й те, що вже було в цій. В якийсь момент ці повтори змусили мене сумніватись у власній адекватності. А так .. Пригоди якісь були, різанина теж, звісно гидкі моменти для шок-контенту. Любовна лінія тут відтягнула на себе жирну третину сюжету і це було дуже нудно. Одна сюжетка мені взагалі здалась зайвою, бо насправді прибери її і нічого не зміниться. Ну а кінець це окрема тема. Все шо там обіцяв Крістофф напочатку першої частини - брехня. Не буду казати, шо саме мені не так, бо це буде спойлером. Просто скажу, що останні сторінки не викликали в мене жодних емоцій. Але якщо ви любите фірмовий стиль Крістоффа, його величезні спайсі сцени і надмір пафосу, то вам зайде)

Загалом, це гідне завершення. Якщо вам зайшли «Безніч» та «Богоділ», то «Смерканок» читати треба обов'язково — просто приготуйте відро для сліз і щось заспокійливе. Моя оцінка: тверда четвірка. Круто, боляче, місцями перебільшено, але відпускати цю історію справді важко. Багато хто в інтернеті плюється, мовляв, кінцівка злита, але я вважаю, що вона логічна і цілком у стилі Крістоффа. Хепі-ендів у таких історіях не буває.

Навіть вже й втих галас щодо дизайну обкладинки та підбору кольорів до неї) Перша чверть книги здалася доволі нудною, тому і спір щодо обкладинки постійно виринав у пам'яті як, можливо, єдине цікаве, що буде пов'язано з цією частиною) Але згодом події стають дедалі динамічнішими сюжет як закручується, так і розкручується і наступні 75% книги були прочитані за менш ніж тиждень. Без спойлерів, тому без подробиць, але доволі непогане завершення трилогії 9\10