Nevernight Chronicle

Ось правда, перша книга мені дуже сподобалася, хоча вода в ній неабияк дратує. Книга стала відкриттям: новий світ, нові правила, цікаві герої. Героїня проходить навчання, і ти разом з нею. Є чудові знахідки. Але потім автор дає другий том: нудний, заїжджений римський сеттинг замість зазначеного псевдоіталійсько-венеціанського, і найгірше, що Крістофф загруз у пережовуванні теми помсти. Помста справа неблагородна і вбиває того, хто мститься. Якщо герой вибирає між добром і злом, значить він злий. Це не вибір. Але Мія другий том метушиться між рабами і метою. Добиває благородне починання третя книга, коли героїня стає типовою Мері Сью. Раз вже нам доведеться вбити Бога, доведеться самій стати легендою і богинею. Серйозно? Якщо коротко, то це Гаррі Поттер для дуже, дуже поганих дітей)