Інтерв'ю з Редгрейн Лебовскі
Я не вірю в натхнення, коли йдеться про рутинну роботу, а письменництво — справжнісінька рутина – Редгрейн Лебовскі
Чому такий псевдонім? Ти фанатка фільму Великий Лебовскі?
Вперше почула про фільм уже після того, як взяла собі псевдонім. Стрічку досі так і не подивилась. Багато років тому я побачила прізвище "Лебовскі” десь на просторах інтернету. Воно настільки мені сподобалося, що я вирішила: одного дня назву так свого персонажа. Майже так і вийшло :)
Письменство — це захоплення з дитинства? Пам’ятаєш, що стало поштовхом до написання першої книги?
Мені було 12 років, коли тато подарував на день народження книжку про Гаррі Поттера. То була любов з першої сторінки. За рік я перечитала "...філософський камінь” разів десять і прочитала б іще стільки ж, якби до того часу не вийшла друга частина. Захоплюючись історією Гаррі, я цілком серйозно вирішила: одного дня напишу свою книжку. Не знаю, коли це трапиться і якою вона буде, але я її напишу.
Багато твоїх читачів у відгуках захоплено пишуть про те, що створюється враження, ніби твоя книга перекладена на російську, що цей текст написав закордонний письменник. Як досягається цей ефект? Ти навмисно використовувала якісь прийоми? І підсилила "закордонним" псевдонімом?
Я ніколи не заточувала свій стиль під закордонних письменників. Але в моєму дитинстві було чимало книг іноземних авторів: Джоан Роулінг, Астрід Ліндгрен, Марк Твен, Джанні Радарі та інші. Гадаю, саме вони навчили мене писати в "закордонному” стилі.
О, це не "закордонний” псевдонім! Редгрейн Лебовскі могла б бути персонажем однієї з моїх книг, адже своїм незвичним ім'ям та прізвищем чудово вписується в будь-яку історію. Мій псевдонім — міст між життям реальним і тим, який я створюю на сторінках книг.
Твоїм дебютом стала серія «Абсолютні елементи». Як довго ти готувала її до видання?
Я працювала над книгою приблизно півтора року. Озираючись назад, можу сказати: писати першу книгу найтяжче. Молодому автору треба багато чому навчитись, на це потрібен час. Треба зрозуміти, як працює сторітелнг і якою є структура тексту, навчитись добирати найбільш вдалі формулювання, змальовувати і оживляти своїх персонажів. Це вдається не одразу, і це нормально. "Абсолютні Елементи” — моя перша дописана книга, але далеко не перша, над якою я працювала. До неї були десятки незавершених рукописів — кожен із них свого роду сходинка, без якої мені б не вдалося дійти туди, де я є зараз.
Як довго ти шукала свого видавця в Україні? Поділись своїм досвідом з молодими авторами.
Починаючи з 2013 року. Після закінчення роботи над "АЕ” я вирішила розіслати рукопис у всі видавництва, адресу яких могла знайти. Хтось відмовив майже одразу, а хтось не відповів і до сьогодні.
Молодим авторам я скажу таке: не бійтесь відмов, бо вони не свідчать про те, що ваш рукопис недостатньо хороший. Ні. Можуть бути десятки інших причин, чому вам відмовили: немає вдалої серії для вашого тексту, вже сформований на рік вперед видавничий план і т.д.
Не відмовляйтесь від власної мрії. Вірте в себе, свою книгу й обов’язково пробуйте знову. Вам усе вдасться.
Як тобі вдалося придумати такий складний і багатогранний світ "Тиші”? Ти переосмислювала образи з міфів і легенд? Чи були якісь письменники, які надихнули?
Основна ідея з’явилась, коли я вкотре переглядала телепередачу "Як влаштований Всесвіт” (я велика прихильниця астрономії). Одні із перших серій сезону були присвячені Сонцю та Чорним дірам, і тут мені спало на думку: а що, якби вони були людьми? Отак і виникла ідея Інкарнатів. Щоб зробити їх більш схожими на богів, я запозичила деякі образи з давньогрецької міфології. Конкретніше сказати не можу — спойлери!
У тебе є письменницькі традиції? Наприклад, Стівен Кінг пише кожен день, можливо ти теж ставиш перед собою якісь виклики?
У мене є блокнот, куди я записую всі ідеї стосовно книг, роблю якісь ескізи, вклеюю картинки та роздруківки, іноді навіть відгуки читачів. Також всередині є вклейки календарів з пустими віконцями, куди вписую написану за день кількість слів. Так завжди перед очима є маленьке нагадування про вже зроблену роботу. Написати щось у блокноті або просто погортати його перед тим, як берусь до роботи, — моя маленька традиція.
Ти зазвичай чекаєш натхнення, щоб почати працювати, чи натхнення приходить у процесі роботи?
Я не вірю в натхнення, коли мова йде про рутинну роботу, а письменництво — справжнісінька рутина.
Чи бувало так, що книга не пишеться, але терміни здачі книги видавцям підганяють?
Єдина книга, яку я писала по узгодженому з видавництвом терміну здачі була "Стрибай”. Я сама запропонувала встановити дедлайн, сама вибрала дату. Це був цікавий досвід, але повторювати його не хочу. Тепер пропоную видавництву тільки завершений рукопис. Це звільняє мене від тиску й необхідності працювати навіть усупереч фізичному виснаженню чи емоційному вигоранню. Хочу — пишу, а хочу — ні. Для мене це найкращий варіант.
Де ти береш ідеї для книг? Ти читаєш багато епосу чи дивишся фільми?
У мене надзвичайно хороша уява. Дуже часто, коли слухаю музику, то мимоволі починаю творити якусь історію, яка прокручується перед внутрішнім зором, наче кліп до пісні. Отак і виникають багато сюжетів або якихось сцен. Вони мої власні "кліпи” :)
Кілька днів тому по радіо чула трек "Courtesy Call” гурту Thousand Foot Krutch і перед очима промайнула сцена з "Абсолютних Елементів”, яку писала під цю пісню. Ось так воно працює.
Для кого ти пишеш? Чи уявляєш ти свого читача?
Пишу для всіх, хто любить читати. За роки письменництва мені пощастило познайомитись із прекрасними людьми, які читають мої книги. З багатьма я товаришую й активно спілкуюся. Нам завжди є про що поговорити!
Де тобі найкраще пишеться? Вдома, на природі, можливо, в барі?
Вдома. Не можу працювати деінде.
Хто став прототипом Адель в серії «Тиша»? Ти збираєш образи друзів і знайомих чи це суцільний політ фантазії?
У Адель чи інших персонажів немає прототипів. Усі вони вигадані. Не можу працювати з героєм, який наділений рисами та якостями конкретної людини, бо в моєму уявленні він ближчий до реального світу, аніж до книжкового.
Чи варто твоїм шанувальникам чекати на продовження серії «Тиша»? Можливо, приквел історії?
Планую написати кілька оповідань. Одне з них уже завершене.
Чи знайоме тобі відчуття "burn out” — вигорання? Якщо так, як ти з ним борешся?
Звичайно! В такі моменти я дозволяю собі нічого не писати стільки часу, скільки знадобиться для відновлення емоційної й розумової енергії. Я не боюся цього стану і не докоряю собі злими словами за те, що всупереч внутрішньому опору все одно могла б писати. Я відпускаю ситуацію, зосереджусь на чомусь іншому і насолоджуюсь життям.
Ти працюєш зараз над новою книгою? Можеш відкрити таємницю, що саме це буде?
Не можу сказати, що активно працюю над нею, але початок уже є! Це буде книга про ліс, духів та магію. Попереду багато роботи, і це приємно хвилює.
Що, на твою думку є запорукою хорошої книги?
Запорука хорошої книги — це її читачі. Автор створює рукопис, а вже читач перетворює його на книгу. Популярність творів, які я написала — не моя заслуга. Це заслуга людей, які знайшли час їх прочитати. Вони ж розповідають про книги своїм друзям і навіть обговорюють у школі з учителями, малюють фантастичні ілюстрації й пишуть чарівні пісні.
Для мене кожен читач — частинка книжкового всесвіту, без якого нічого цього не вийшло б.
Яка найкраща письменницька порада, яку ти чула?
Ви, напевно, вже зустрічали цей вираз у мережі, він дуже популярний. Не знаю, правда, хто автор, але сказано чудово: "Напиши таку книгу, яку сама хотіла б прочитати”. Геніально!
