«Ти можеш поринути у безліч всесвітів адже «повернешся назад». В цьому і магія вигаданих світів, в цьому і сила мабуть будь-якого мистецтва, літератури чи музики, кіно чи щось інше. Це занурення. Їх так багато, що немає сенсу залишатись в одному»

 

      Поки книжка друкується, хочемо поділитися цікавою розмовою із ілюстратором «Кістки та Зоряний пил» — Олексієм Щербаком. Говорили про те, як він шукав образи головних героїв та чи б хотів залишитися у світі «Тиші»?

Льоша, чи виникали складнощі, коли ти працював над книжкою «Кістки та Зоряний пил» Редгрейн Лебовскі?

      Особливих складнощів не пам’ятаю. Робота пішла досить швидко, ілюстрацій було не багато. Було цікаво і трохи незвично робити нефігуративну обкладинку, але я радий що зупинилися саме на цьому рішенні!

Хто з головних героїв викликає у тебе найбільшу симпатію?

      Лука мені здався в деякі моменти досить неочікуваним. Мабуть, саме його я б відокремив.

Як ти шукав образи героїв? Можливо, чимось надихався?

      Саме у цьому випадку герої цілком сформувались в уяві і я взагалі не користувався референсами. Мені було цікаво передати образи по своєму відчуттю, не хотілось робити пряму схожість з якимось культурним стилем одягу, щоб підкреслити інакшість всесвіту. Водночас я намагався не робити їх дуже «фентезійними», намагався залишити деяку стриманість і наліт темряви. Міркував і шукав зв’язок у рисах обличчя та характерах героїв.

Чи близька тобі була книжка?

      Так, десь з середини я почав особливо зачитуватись і вже «добрав смаку». Дуже сподобалась атмосфера твору.

«Кістки та Зоряний пил» перша частина серії «Тиша». Чим відрізняється робота над серією від роботи над однією книжкою, які ти раніше ілюстрував («Джейн Ейр», «Збірка готичних оповідань «Любов і потойбіччя»)

      В першу чергу різниця у кількості ілюстрацій та мабуть менш традиційному форматі рамок ілюстрування, тобто додаткові речі, крім ілюстрацій, для більшого занурення в атмосферу книжки.

Чи хотів би ти жити у світі «Тиші»?

      Ні. В цьому і магія вигаданих світів, в цьому і сила мабуть будь-якого мистецтва, літератури це чи музики, кіно чи щось інше. Це занурення. Ти можеш поринути у безліч всесвітів, тому що «повернешся назад». Їх так багато, що немає сенсу залишатись в одному.

      А якщо мається на увазі в практичному сенсі залишитись, і бути як один з героїв, то мабуть також ні)