Інтерв'ю з Наталією Іваничук
Невдовзі вийде книжка про хоробрість та дружбу «Пірати Льодового моря», а поки хочемо поділитися цікавою розмовою із перекладачкою з Наталією Іваничук.
Пані Наталя, ви працювали над перекладом книжки відомої шведської авторки Фріди Нільссон "Пірати Льодового моря”. Чи були складні моменти в книзі або такі, що змусили широко усміхнутися?
Цю книжку я хотіла перекласти давно, і ось сюрприз! Ви замовили мені її переклад. Хоч я про неї і знала, але не читала. Тому переклад «з листа» був і викликом, і неймовірним задоволенням. Я ніби повернулися у світ пригод свого дитинства. Текст лексично й стилістично неважкий, тож якихось складнощів не було. А кожна сторінка усміхала, хвилювала й змушувала завмирати серце.
Головні герої книжки - діти. Діти, які потрапили в надто дорослі умови. Чи радили би ви читати цю книжку дорослим?
Обов’язково! А ще ліпше читати паралельно з дітьми. Тут є що обговорювати чи ділитися враженнями. Та й книжка доволі невимушено повчальна. Дорослі теж можуть багато взяти для себе і для розуміння дитячого світу.
Ми знаємо, що ви переклали вже більше ста книжок, а прочитали певно більше тисячі. Які три дитячі твори ви би радили прочитати усім дітям до 14 років?
З усього свого «дитячого» доробку мені найбільше припала до душі серія, видана в Видавництві Старого Лева про Антона («Антон та інші нещастя» і ще дві). Для дівчаток – дві круті серії: щоденники дівчинки Уди («Привіт, це – я» і ще три) і тетралогія про і для дівчаток «Суперкруті».
Як починається день перекладача? Є особливі ритуали? Випити каву чи послухати улюблену пісню?
Ритуал незмінний ось уже десятки років. Я встаю, щойно починає жевріти новий день. Улітку – п’ята ранку, а в інші пори року залежно від часу, коли світліє надворі. При штучному освітленні працювати мені незатишно. Незмінна кава, звичайно. Якщо маю запал до роботи з самого ранку, то кава одна або дві. Якщо доводиться налаштовувати себе до праці, то кав буває і значно більше.
У перекладачів є вихідні? :) Що робите, аби відновити сили?
Перекладачі працюють по-різному, здебільшого ми самі себе називаємо трудягами вихідного дня, бо ж доводиться заробляти на хліб насущний ще якоюсь роботою. Наприклад викладанням, як я. Вихідних ранків у мене не буває. Щодня до третьої-четвертої години по обіді, а потім можна зайнятися трохи і чимось іншим (якщо в той день я не в університеті на парах). Для відновлення сил найліпше пасують мандрівки чи короткі поїздки. Навіть у близьких околицях завжди є що подивитися чи просто розвіятися у дорозі.
Ви викладаєте норвезьку мову в ЛНУ імені Івана Франка. Які поради дасте студентам, які мріють стати перекладачами?
О, це моя постійна порада: вчіть українську мову! Перекладаючи, завжди можна заглянути в словник, а ось володіти мовою, якою перекладаєш, треба бездоганно.
Якби ви не стали перекладачем, то ким?
Дипломатом. Мала такий досвід у житті, і він мені дуже зайшов. Неймовірно цікава діяльність. Ось тільки спроба дипломатії сталася у моєму житті трохи запізно. Кар’єрний ріст у цьому світі треба починати дуже замолоду, щоб був час на зростання.
Ви читаєте більше дитячої літератури чи дорослої? Що читаєте зараз? Встигаєте насолодитися читанням, окрім роботи над перекладами?
З читанням важко. Я стільки читаю літератури для роботи, що для насолоди вже не залишається ні часу, ні ресурсу. І читання у мене відбувається теж іноземними мовами. Так я уникаю підсвідомого потягу подумки редагувати те, що читаю.
Як боротися з вигоранням? У вас бувають моменти, коли нічого не хочеться?
Звичайно, бувають і такі моменти. Тоді треба робити перерву. Негайно! Переламування себе дорого обходиться – неможливістю працювати й концентруватися на довгий час.
Яке ваше найбільше літературне бажання? Можливо мрієте про зустріч з якимось письменником чи про особливу книжку до особистої бібліотеки?
Мої літературні бажання здебільшого обмежуються перекладацтвом. Завжди попереду маячіла якась мрія-книжка. Майже всі ці мрії (часто через 10-20 років) таки здійснювалися, і омріяна книжка мене дочікувалася. Так було з «Пьольсою» Торґні Ліндгрена (В-во Анетти Антоненко), трилогією Кетіля Бйорнстада «До музики» (В-во Старого Лева), «За стіною» Марлен Гаусгофер (ВСЛ) і ще з кількома.
Яку країну мрієте відвідати?
Дуже хочу побачити Ісландію. Ось щойно повернулася зі Стокгольма, і це був ювілейний 25-й візит, а до Ісландії ніяк не доберуся.
Якби у вас була можливість суперсили, що б це було?
Можливість ощасливити дорогих і близьких людей.
