Ділимось з вами цікавим інтерв'ю з Марією Колосовою — ілюстраторкою нашої майбутньої книжки «Скарб блакитних гір», яка видається за підтримки ЄС «Креативна Європа»

Яке твоє враження від книжки Сальґарі «Скарб блакитних гір»?

Неочікувано позитивне. Після ознайомлення з описом роману та протягом читання перших десяти сторінок, власне, самого роману, я очікувала класичної, дещо млявої навіть, історії. Наші герої пливуть собі мо́рячком до далекого острова де вони мають знайти скарби. У них є добротний корабель, досвідчена команда і порядний капітан. Тобто, ну скільки книжок цього жанру так починаються? Четвертина? Як я вже казала, так воно є перших сторінок десять. Потім корабель

потрапляє у шторм, герої опиняються на плоту у відкритому морі із все тією ж досвідченою командою. Команда, правда, тепер хоче пустити на обід-вечерю молодших героїв.

Сама історія від пошуку скарбів переходить в історію протистояння спершу із командою, що збунтувалась, потім із канібалами, якими населений острів, на якому опиняються герої, потім із піратами-работоргівцями. Окрім цього книжка багата описами тихоокеанських підводних мешканців, притаманних Новій Каледонії рослин, звичаїв місцевого населення – від ловлі голубів до жертвоприношення та тортур полонених із ворожих племен (де б я ще про це все прочитала б?).

Об’єктивності заради оговорю, що у мене не багатий досвід із читання пригодницької класики, вона мені не «приїлась» що, певно, також позитивно вплинуло на отримані від книги враження.

Коли ти працювала над книгою «Скарб блакитних гір» що тобі давалось найтяжче та найлегше?

Найлегше давався вибір моментів для ілюстрування, – обмежень за кількістю ілюстрацій не було, тому й охопити я змогла усе, що сподобалось. Багато часу пішло на те, що б розібратись де яка рибина/рослина описана, бо в перекладі, який я читала першим (український тоді був у процесі), подекуди описи давались із застарілими назвами або взагалі без назв. А намалювати ж хотілось. Також немало часу пішло на пошуки референсів тогочасних корабельних гармат, які викочувались на палубу, навігаційних пристроїв, зброї.

Що тобі подобалось найбільше малювати й від чого кайфувала? Чи вважаєш ти цю історію актуальною?

Та все подобалось. З персонажів – боцмана, головного пірата та дикунів. З останніми нормально так пригадала анатомію. Вже згаданих рибок, особливо близькими серцю стали оселедцевий король і кузовок-кубик. Щодо актуальності – певною мірою. Капітан Хосе (один із головних героїв) досить непоганий приклад виваженої людини, котра спершу думає, а потім робить, і не дозволяє собі занепадати духом у, здавалося б, безвихідній ситуації. Ну і, якщо хтось із читачів опиниться на віддаленому від цивілізації острові, то знатиме, як вполювати дикого голуба собі на обід. Якщо на острові вони будуть, звичайно.

Для цієї книжки був залучений науковий консультант. Як відбувалась ваша співпраця ?

Через посередництво видавництва, на щастя. Насправді сама ідея долучення консультанта не погана, навіть навпаки. Але він з’явився вже після завершення всіх ілюстрацій, а переробляти завжди більш проблематично, ніж робити маючи якісь певні настанови.

Чи відрізняється робота над книжкою за грантом «Креативна Європа»?

Ні, як по мені. Різниця відчутна хіба що кількістю ілюстрацій, на яку можна було «розгулятись».

6. Зараз ти працюєш над новим проєктом для видавництва, чи хочеш розказати про нього?

Зараз працюю над ілюстраціями до фентезійного роману «Безніч» Джея Крістоффа. Жанр один з улюблених, багато колоритних персонажів та деталей, яких можна «пустити» на ілюстрації, тож і малювати за радість.

Окрім ілюстрування ти працюєш у Музеї Ханенків, як вдається поєднувати те й інше? Чи подобається тобі ілюстрування ?

З перемінним але більш-менш успіхом. Сподіваюсь. Ілюстрування подобається, звичайно. Досі не натішусь, що улюбленою справою займаюсь.

Як проходить твій ідеальний ранок?

Із собакою у парку, коли нікуди не треба поспішати.

Куди б ти хотіла мандрувати найближчим часом ?

Особливого бажання кудись мандрувати зараз немає, як і часу. Максимум по країні.

1Чи любиш ти кіно? Які жанри найбільше подобаються?Що порадиш читачам для перегляду?

Кіно люблю, по жанрах – фентезі, фантастика, трилери та детективи. По спадаючій, так би мовити. Порадник з мене такий собі – я майже ніколи не пам’ятаю назви й завжди щось роблю, поки «дивлюсь» фільми/серіали. Тим, кому подобається легке фентезі і його кіношні адаптації, можу порадити екранізацію творів Пратчетта та Геймана «Добрі знамення» і «Поштову лихоманку»

першого.