Інтерв'ю з ілюстраторкою Романою Рубан
Знайомтесь, Романа Рубан, яка проілюструвала «Три жизни кота Васики» Наталії Романової з серії «Книга про картину», серії «Маєчка» — «Розшукується Зіна» та «Маєчка. Святкове видання» Юлії Лактіонової, «Аж ніяк не жіноче вбивство» Робін Стівенс.
Ілюстрація. Як так трапилось, і чому ти прийняла рішення присвятити своє життя ілюстрації?
Коли обирала професію, то мала два кардинально різних варіанти: або бути художником-графіком, або бухгалтером. Класно, що все ж таки обрала графіку і вже не було ніяких сумнівів щодо ілюстрації та оформлення книжок. Не відкидаю думок, що професію можна змінювати з плином часу, але зараз мені дуже подобається працювати над тими речами, котрі можна потримати у руках, розмірковувати над тим, як погляд читача буде рухатися по сторінках, гратися з внутрішньою та зовнішньою формами, думати не лише про зображення, але й про книгу як цілісний об’єкт.
Які книги видавництва Nebo BookLab Publishihg ти ілюструвала?
Три книжки) Перша з них, і взагалі одна з перших виданих з моїми ілюстраціями, «Три жизни кота Васики» Наталії Романової з серії «Книга про картину». І дві з серії «Маєчка» — «Розшукується Зіна» та «Маєчка. Святкове видання» Юлії Лактіонової. Всі дуже різні, але однаково улюблені.
Можетш виділити улюблений проект? І чому. Або особливість і складність/родзинку кожного?
Важко виділити, але, мабуть, це «Розшукується Зіна». Робота над книжкою тривала ду-у-у-же довго, я відтягувала терміни, були нелегкі пошуки техніки. Виникали деякі складнощі з зображенням собак, адже це реально існуючі тварини і треба було вловити їхні характерні особливості. Але яке все ж було задоволення працювати, коли ми обрали потрібну техніку, формат, папір, продумали всі-всі деталі. Досі пам'ятаю, як було радісно, коли побачила перші екземпляри з типографії. А потім я була найщасливішою людиною, коли ми потрапили у конкурсний шорт-лист на Книжковому арсеналі.
Нова книга серії «Арт-детектив». Розкажи, поділись специфікою даного проекту?
Працюючи над обкладинкою книги «Аж ніяк не жіноче вбивство», вирішила відійти від звичного мені рисування і взялась за папір та роботу з площинами й об'ємом. Страшенно люблю експерименти і моменти невизначеності — так робота більш схожа на творчий процес. На мою думку, обмеження в кольорі та робота з силуетами, дозволяє меншими засобами, досягнути більшого ефекту. А для детективної історії це саме те, що треба. Ніби давати читачу лише натяк, відправну точку, а вже далі його фантазія допрацює відсутнє в зображенні, а може створить навіть більше, ніж є в тексті.
Проект мрії ? Яку історію, сюжет ти дуже хотіла б проілюструвати? І чому?
Хотілося б зробити проект в якому я була б автором та ілюстратором одночасно. Наразі шукаю тему, котра максимально б резонувала в мені, аби ще сильніше відгукнутися в читачеві. Мабуть, було б класно створити щось про прийняття себе. Коли художник може зробити книгу комплексно з текстом, то має вийти дуже щира річ, бо тут вже не буде конфлікту «текст-ілюстрація», а все стане єдиним цілим: від літер до малесеньких деталей. Треба рухатися у цьому напрямку.
