Інтерв'ю з ілюстраторкою Марією Колосовою
Розкажи трохи про себе. Як і коли ти вирішила стати ілюстраторкою?
Не думаю, що був конкретний момент. Коли щось читаєш, то виникають певні образи прочитаного. Коли малюєш, то ці образи можеш зобразити. Коли ж полюбляєш і читати, і малювати, довгих роздумів і не виникає. Все просто.
Чи є в тебе художня освіта, і чи ти вважаєш, що вона необхідна для успішної кар’єри ілюстратора?
Освіта є, кілька років у художній школі (в скульптурній майстерні) і шість років у НАОМА, вже на книжковій графіці. Наскільки вона необхідна це вже відносне. Освіта дає практику, так, але ніщо не заважає людині, коли на те є її воля, вчитись, наприклад, в юридичному, і практикуватись в малюванні у вільний час. Також залежить від самого художника, його стилю, я гадаю. Далеко не для кожного малюнку треба мати досвід років малювання оголених дідусів. Але певні ази, як то композиція, поняття об’єму, світла та тіні — потрібні.
Розкажи про свій перший комерційний проєкт. Що це було? Як все вдалось?
Взагалі першим проєктом був розпис стін. Давався досить легко, незвично, бо для мене й А3 формат завеликий, не те, що кілька стін, але легко. Хоча замовниця і захотіла, в певний момент, переробити виноград на яблуню.
Першою ж книжкою був авторський збірник віршів. Для замовниці збірник теж був першим, бюджет її дозволяв лише чорно-біле видання. Тож це була невелика книжка із шістьма (чи сімома?) чорно-білими ілюстраціями. Але було цікаво, адже до цього, хоча б один, але додавала колір в малюнки.
Чи є в тебе проєкт мрії? Щось, над чим хотілось попрацювати більше за все?
Навіть два. Перший – серія «Редволл» Браяна Джейкса. В ній розповідається про середньовічний світ в якому замість лицарів та людей загалом —різноманітні лісові тварини. Опускаючи те, що книги цікаві самі по собі, адже в них прописане все – географія, персонажі, їх вірування та легенди вигаданого світу – це книжки про мишок у кольчужках. І з мечиками.
Друга серія це «Хроніки Краю» Кріса Ріддела та Пола Стюатра. Цікава мені саме образами — фентезійними, химерними. Це стосується як світу, в якому є повітряні міста та піратські кораблі, так і персонажів, дуже різних і унікальних, не схожих між собою та на їх аналоги в інших книжках цього жанру.
В якому стилі ти працюєш? В якій техніці? Чого б ти хотіла навчитись?
Не впевнена, що можу визначити якийсь певний стиль. Ближчим та простішим є реалістичне малювання, з більшою чи меншою ступінню деталізації. Уникаю використання великої кількості кольорів, «живописності». Зараз, здебільшого, все роблю на графічному планшеті, у фотошопі. Навчитись хотілося б карикатурному, більш «мультяшному» малюванню, як в Ерже чи Удерзо.
Яке місце у твоєму житті займають собаки? Чи допомогло це тобі в ілюструванні книжки Джека Лондона «Поклик пращурів»?
Фізично? Половину подушки та добрих дві треті ліжка. Насправді, собаки не так собаки, як друзі. Шерстяні друзі, які роблять господаря «режимною» людиною, дисциплінують (вчасно вставати у вихідні, зокрема), вчать відповідальності. І, так, в ілюструванні книжки про собак наявність власного чотирилапого допомагає. Перш за все завжди є де підгледіти пропорції. Зрозумілими є й описані у книзі «мова жестів» собак, їх характерні рухи, поведінка, взаємовідносини. Коли кожен день гуляєш зі своїм собакою ти, як мінімум, розумієш, про що читаєш та що малюєш.
Хто твої кумири? На кого ти орієнтуєшся у своїй творчості?
Як таких кумирів немає. Надаю перевагу роботам європейських художників, зокрема, художникам коміксів. Ерже («Тентен») та Альбер Удерзо («Астерікс») подобаються за свою простоту, невимушеність, мультиплікаційність і, водночас, дуже виразну передачу образів персонажів. Мебіус, навпаки, за реалістичність та різноманітних, в дусі Босха, істот та пейзажі. Уго Пратт – за певну строгість та мінімалізм малюнку. З класичних художників, подобаються роботи французького гравера Гюстава Доре, його вміння передавати гру світла і тіні та велику кількість деталей. Але не можу сказати, що б на когось свідомо орієнтувалась.
Чим би ти займалась, якби не малювання?
Більше б гуляла з собакою, більше б займалась спортом. Напевно. Навіть не знаю. Малювання займаю більшу частину мого часу, тож, чесно, не уявляю, що могло б зайняти це місце на постійній основі.
Опиши твій ідеальний день?
День, коли вдалось зробити/побачити/спробувати щось нове. Або старе, але щось, що не часто робиш. Постріляти з лука чи арбалету, покататись на велосипеді (саме покататись, десь на природі, а не доїхати до роботи та повернутись додому).
