Ми готуємо для вас особливу книжку, що продовжить серію «Бібліотека пригод» — це «Маленька принцеса» Франсіс Бернет.
Сьогодні хочемо познайомити вас із художницею, яка ілюструє цю книжку. Знайомтесь — Лєна Лондон!

Розкажи трохи про себе. Як і коли ти вирішила стати ілюстраторкою?

Це сталося поступово. Я працювала довго за фахом — дизайнеркою одягу і поступово у мене з'являлися замовлення, але я все одно займалася фешн-ілюстрацією і все більше з'являлося замовлень по ілюстрації. Потім я працювала півтора року дизайнером текстилю і вже тоді зробила остаточний висновок, що хочу займатися ілюстрацією.

В якому стилі ти працюєш? В якій техніці? Чого б ти хотіла навчитися?

Я працюю у змішаній техніці (спочатку це digital, а потім я сканую свої малюнки, акварелі, текстури, олівець, акрил, гуаш). Мені подобається змішувати й щоб не було видно, що робота написана на комп'ютері. Але я хотіла б навчитися робити більш виразно, більш яскраво, набагато краще ніж роблю зараз)

Характер якого героя тобі найлегше було зображувати, а якого найскладніше у «Маленькій принцесі»?

Найлегше – Сару, я відразу її побачила, як тільки прочитала. В принципі мені взагалі легко далась ця книжка, всі персонажі, як тільки я починала думати. Не було такого, що я не могла побачити та відчути.

Що тебе надихає, а що навпаки вбиває будь-яке бажання?

Не можу малювати, коли я нервую. Наприклад, коли хтось в родині хворіє, мені дуже важко малювати, я постійно в цих переживаннях. Дуже тяжко працювати з людьми, яким все одно, які вбивають будь-яку ініціативу, які самі нічого не хочуть та їм все байдуже. Краще/гірше — їм абсолютно все одно. Оскільки я така людина «А давайте, давайте, давайте...», а їм це взагалі не потрібно — мені важко з цим. Я звичайно, з віком трошки навчилась якось дистанціюватися, проте на мене це впливає. Але коли людині, навпаки, їй цікаво — я дуже швидко підключаюся, звичайно, це максимальне задоволення, коли так відбувається.

Ідеально працювати на природі, мене надихає коли сиджу і навколо так красиво. Добре працювати в кав’ярні. Мені ось вдома не вистачає світла через те, що у мене стандартна квартира, де всі кімнати йдуть через балкон, через це дуже темно і з цим нічого не можливо зробити). Іноді виникає таке відчуття, що ніби повітря не вистачає. Світло і гарний інтер'єр — мене мотивують, коли можна все розкласти.

Звичайно, коли на комп'ютері багато пам’яті — це теж мотивує, а не коли у тебе все повільно працює. Мотивують роботи інших художників. Оточення також. 

Хто твої кумири? На кого ти орієнтуєшся в свої творчості?

Ось таких кумирів немає, є ілюстратори за творчістю яких я слідкую. Мені дуже подобається Манон Готьє, вона чудовий колорист, я тому не пробую колаж, адже підозрюю, що якщо я почну, я буду щось копіювати. Вона просто приголомшлива і головне, як вона працює зі світлом. Мені подобається Jorge Gonzalez — це іспанський ілюстратор, дуже імпонує, як він шукає персонажів, як він їх знаходить, він рідко ілюструє дитячі якісь речі, в основному це графічні новели. Дуже цікаво, як художник працює зі світлом та із композицією. Він — приголомшливий художник, це взагалі підкуповує, коли у нього будь-яка лінія — професійна.

Також люблю Лізбет Цвергер. Подобається, коли художник вміє працювати з негативним простором і це важко - це те, що підкуповує в японському мистецтві. Те, як Лізбет Цвергер врівноважує композицію, як працює з кольором, із відношенням, що темніше, що світліше, як вона композицію знаходить, всі персонажі, всі ці нюанси, як вирішує. Мені близька її лінія олівцем, пластика героїв. Ми все-таки знаходимо ілюстраторів, з якими у нас є щось спільне, або що ми дуже хочемо.

Чи завжди слідкувала за творчістю цих ілюстраторів? Або уподобання змінювалися з часом?

Чим краще я дізнаюся себе, тим це коло відібраніше виходить. Оскільки я не навчалась на ілюстратора і тому, можливо, я знайомилася б з цим в процесі. Дуже подобається Сергій Майдуков, я слідую за його творчістю, цікаво, як його роботи змінюються. Акварель Марії Микитюк – дуже подобається, вона приголомшливий колорист.

Пригадай твою улюблену сцену з «Маленької принцеси».

Мені дуже подобається момент, коли Сара розповідає казки Бекі. Я читала декілька разів поспіль цей момент. Перший раз, коли я прочитала, я дуже яскраво це побачила, мене чіпляють такі дуже особисті речі. Я дуже добре уявила, як Бекі себе в цьому будинку відчувала, як для неї це було. Не було тоді ж телебачення. Пам'ятаю, коли на мене справило враження як нам викладач розповідав, які були виставки передвижників для того часу, тому що у людей не було нічого, вони нічого не бачили, це ми розпещені візуальним рядом, у них нічого не було, для них це була велика подія.

І уявила, як для Бекі, що для неї це карнавал в одній людині, не кажучи про те, що вона зовсім позбавлена якогось тепла, їй самотньо й страшно мало бути. Коли вона зустрічає Сару, наскільки їй тепло, таке маленьке диво.
Я думаю, що в цій книжці дуже важливо не те що, дівчатка можуть бути маленькими принцесами, а те, що буває іншій людині потрібно зовсім мало. Сара змогла дати їй маленьку радість, це може бути тією соломинкою, яка рятує ту людину. Межею в такій темряві.

Чим би ти займалась, якби не малювання?

Сценографія та костюмування. Я ще вишивати вмію, але це теж пов'язано з мистецтвом. Я думаю, якщо потренуватися, я б дуже акуратно робила ремонт, я так відчуваю. Якщо взагалі прибрати мистецтво, я б змогла це акуратно зробити, там стіночку пофарбувати.

Яку б книгу ти мріяла б проілюструвати?

«Нескінченну історію» М. Енде.

 

Як ти знаходиш замовників? Чи вони знаходять тебе?

До вас я прийшла на Арсеналі. Взагалі 90% — це рекомендації. Мені дуже в житті щастить на хороших людей і так виходить, що буває якась випадкова зустріч. Особливо у мене багато залишилося знайомих з того часу, коли я працювала дизайнером одягу й вони мене рекомендують, проте ось ці 10% коли я проявляю ініціативу і пишу, наприклад, в нашій групі «Ілюстрактор», де є якась вакансія, коли мені цікаво; або щоб зробити таку технічну роботу, котру я знаю, що я швидко зроблю і зароблю гроші.

Я зрозуміла, коли ти працюєш над книжкою — це серйозна річ, ти її проживаєш і легше паралельно зробити щось простіше і механічне, щось таке, у що ти не залучаєшся (намалював, здав і не переживаєш), ось як наприклад для комп'ютерної гри. 

Опиши твій ідеальний день?

Щоб ніхто не хворів із рідних. Напевно, це банально звучить, проте я не можу працювати якщо хтось хворіє. Будь-який інший день — це рай у твоєму житті. Ти можеш малювати, ти можеш робити все що завгодно.

В якому місці, країні ти мрієш побувати?

Мені дуже хотілось побувати в Японії, але десь в маленьких селах, щось таке зовсім занедбане. На островах, напевно. Цікаво — природа. Можливо побувати в місцях якихось туристичних храмів, але природа — це точно! Гори — це ідеально! Мені подобається ходити дуже-дуже довго, це приголомшливо.