Розкажи трохи про себе? Як ти вирішила стати ілюстраторкою?

Десь в підлітковому віці я зрозуміла, що найбільше люблю робити дві речі – малювати й читати. А згодом дізналася, що існує справжня професія, яка ці два заняття об’єднує. Та навіть навчальні заклади, що таких спеціалістів готують. Це приблизно як дізнатися, що Гоґвортс існує. Тож довго не вагалася)

Ми знаємо, що ти нещодавно закінчила магістратуру в НАОМА за спеціальністю «Книжкова графіка» і обрала книжку для диплома «Чарівник Земномор'я». Чому саме ця книжка?

Все просто. З дитинства люблю фантастичні історії про подорожі далекими незвіданими світами, магію, чарівників, драконів і таке інше. «Чарівник Земномор'я» Урсули Ле Гуїн саме така історія. Вперше прочитала її кілька років тому й гостро відчула, що колись маю намалювати до неї ілюстрації. Робота над оформленням книжки хоч і цікавий, але дуже тривалий та складний процес. Рідко коли все виходить з першого разу, часом стає зовсім складно, нічого не виходить, опускаються руки. Тому класно працювати з матеріалом, який наче сам підтримує мене і додає сил. До того ж, який ілюстратор відмовиться від малювання драконів, замків й чаклунів?

Як ти вибираєш проєкт, над яким бажаєш працювати? Чи є критерії?

Я радію кожній пропозицій про співпрацю, ставлюся доброзичливо та з інтересом до кожної ідеї, книжки, тексту. Але важливими є питання комунікації, довіри, взаєморозуміння. Без них важко чекати на гарний результат, а процес роботи стане кошмаром. Також надважливими для мене є цінності, що проєкт транслюватиме. Наприклад, я не працюватиму над тим, що на мою думку може принизити гідність певної групи людей, завдати страждань або ж підтримати жорстоке ставлення до тварин тощо.

Озираючись назад, чи можеш ти назвати свій улюблений проєкт і згадати, чому він тобі сподобався більше за інших? Чи є у тебе проєкт мрії?

Усі завершені проєкти для мене цінні. Особливо коли мова йде про оформлення книжки, бо це таке тривале і глибоке занурення в тему, що по собі обов’язково залишає слід. Найважливішою для мене, мабуть, залишилася моя перша дипломна робота – ілюстрації до книжки «Океан в кінці дороги» Ніла Геймана. Зараз вони вже здаються мені наївними, хочеться майже все переробити. Але щось я тоді таке знайшла для себе в малюванні, виросла з цією книжкою.

Коли ти працювала над книжкою «Крихітка Віолета», що тобі давалось найлегше, а що найважче та який твій улюблений герой з історії?

Дуже передбачувано, але моя улюблениця це звичайно киця Віолета. Вона ж мені далася найлегше, уявилася одразу і в цьому першому намальованому образі продовжила життя в книзі. ЇЇ пластика та характер мені зрозумілі, малювати її було найприємніше. Мабуть, по закінченню книжки буду трохи за нею сумувати. А найважчим було максимально вірогідно передати образи інших персонажів, оскільки всі вони реальні істоті, з якими я знайома лише по фото та розповідях.

Розкажи, як ти прийшла до стилю, в якому ти працюєш? Чому б ще дуже хотілося навчитися?

Я переконана, що стиль не потрібно якось примусово шукати, це те, що саме проступає після енної кількості виконаних робіт, від себе не втечеш. Так я почала помічати закономірності, що переносяться із роботи в роботу, звертати увагу на те, як вирішую простір, як працюю з плямами й лініями. Далі почала оформлювати ці закономірності в певний принцип роботи.

Зараз я найбільше працюю з комп’ютерною графікою, і тому хотіла б знайти спосіб більше поєднувати її з традиційним малюванням «руками». Хотіла б навчитися малювати більш вільно і невимушено, мінімальною кількістю засобів та найточніше передавати образи.

Що тебе надихає, а що, навпаки, вбиває будь-яке бажання до творчості?

Найприємніше, коли з’являється якась свіженька ідея або образ, як сон що от-от забудеться, ніби треба в долонях донести шматочок моря. Класно коли вдається зберегти з цього моря хоча б краплинку, це дуже надихає.

А вбивають творчість - надмірна втома, неможливість побути на самоті, тривога контроль, страх і гонитва за лайками та схваленням. 

Хто твої кумири? Чиїми роботами ти захоплюєшся?

В наш час інтернету та соцмереж так легко стежити за роботою ілюстраторів, як з України так і з усього світу.  Так багато серед них мега талановитих й класних, всіх не назвеш. Мої улюблені зараз, мабуть: Oliver Dzheffers, Beatrice Aleman, Laura Carlin, Jon Klassen, John Bauer, Júlia Sardà.

Якби не було ніяк перешкод, чим би ти займалась?

Ох, мабуть, що тим самим що й зараз. Але в іншому темпі та на інших умовах. Мені б хотілося жити в будинку десь в мальовничому безлюдному місці, багато гуляти лісами та полями, малювати історії, які мені придумуються в таких чарівних місцях, а в перервах вирощувати квіти.

Окрім малювання, чим ти захоплюєшся?

У мене абсолютно мирні хобі, саме такі що личать збірному уявному образу середньостатистичної ілюстраторки. Шию іграшки, катаюся на велосипеді, читаю, гладжу пухнастих котів, гуляю в лісі, захоплююся деревами, інколи печу пироги й звісно з апетитом їх поїдаю. Сподіваюся навчитися так організовувати свій час, аби на ці заняття його залишалося більше.