Знайомтесь, Наталія Ступницька.

Скільки часу ти працюєш у видавництві?

Частиною команди Небо я стала у серпні 2018, тобто трохи менше, ніж півтора роки тому.

 

Ти дуже творча людина, як тобі вдається поєднувати свою творчу сторону із продажами?

Будь-яка сфера може бути певною мірою творчою, як і творчість художника може перетворитися в рутинне ремесло. Все залежить від людини, від того, що живить її, які у неї прагнення та інтереси. Так сталося , що продажі були однією з перших сфер моєї професійної діяльності, це було нескладно і навіть захоплююче. Одним із перших моїх клієнтів був світовий монстр – німецька мережа METRO C&C, яка зайшла на український ринок понад 15 років тому та повністю перекроїла систему дистрибуції FMCG. Зараз сфера продажів неймовірно змінилася, з'явилося багато інноваційних технологій просування, які були недоступні ще кілька років тому: інтернет-маркетинг, таргетування в соцмережах, блогерство, сам e-commerce змінюється кожні 2-3 роки. Тому мені цікаво. І головне , продукт – те, що наразі продаю, я люблю певно понад усе на світі.

 

Якими навичками повинен володіти представник продажів?

Інтуїцією, відчувати, куди рухається ринок, розуміти тенденції розвитку. Мені особисто імпонують продажники-аналітики, можливо тому, що сама багато уваги приділяю аналізу продажів, а саме: що, де, як продається, з якою швидкістю, досліджую, від чого це може залежати. Це робота, що граничить з маркетингом. Можливо, так відбувається тому, що моєю першою спеціалізацією в базовій освіті були міжнародний маркетинг та реклама, і з дитинства я люблю вирішувати задачки на логіку.
Можна було б відповісти на це питання і простіше: людина, яка продає, повинна мати інтуїцію, шарм і вдачу, тому що це, насправді, головне. Але ось я люблю ще розбиратися в цифрах – так мій мозок заспокоюється... І крім того, у кожного професійного продажника завжди є свій секрет, як він продає!

 

Що сформувало твою любов до книг?

Я виросла серед книжок, вони з дитинства мене оточували. Вже коли стала старшою, то, як горбань, приречений на свій горб, тягала їх за собою з усіма переїздами, а це – тисячі книжок. Багато чого, звісно, загубилося, і я завжди болісно переживаю такі втрати, намагаюся по можливості це виправляти. Але книжки – так, вони були моїми величними друзями ще з дитинства.

Які дві основні проблеми при роботі із великими мережами?

 Я б не сказала, що є якісь проблеми з мережевими операторами. Скоріше ні – це велика підмога і можливість для розповсюдження книг. Проблема в Україні – глобальна: в нас немає системи книжкової дистрибуції, немає мережевих книжкових ритейл-операторів, які охоплювали б всю Україну, від заходу до сходу, і включали б й дрібні районні центри у географію своєї представленості. Є затишні крамнички, є книжкові романтики з двома-трьома магазинами й так, звичайно, мережева книгарня «Є», але цього катастрофічно мало. Тому мережеві ритейлери з інших ніш, можна сказати, допомагають нам у цій нелегкій справі – книжковій дистрибуції. Зараз завдяки мережевим, саме не книжковим операторам, наші книги можуть вільно гортати жителі Харкова, Тернополя, Маріуполя, Чернівців, Дніпра, Рівного та інших українських міст. Завдяки таким мережам як NOVUS, Епіцентр, Антошка книги Nebo BookLab Publishing тепер знаходять своїх читачів у регіонах.

Яке в тебе хобі, захоплення?

Книжки – це дійсно захоплення тривалістю в життя. Адже недарма навіть про двох людей кажуть, що зустрічаються не просто дві людини, а зустрічаються дві бібліотеки. Крім цього, багато з того, що пов'язано з візуальною культурою, мене також цікавить. Фотографія – найрізноманітніша, меншою мірою, – сучасне мистецтво, бо око більше відпочиває на традиційному живописі. Обожнюю гуляти музеями і повертатися в улюблені: у Відні, Мюнхені, Кракові – всюди, де є можливість побувати. І ще так багато місць, куди хочеться поїхати. Обожнюю музику: різноманітну класичну і класику сучасну. Ми часто з друзями буваємо на концертах, яких, на щастя, в місті зараз достатньо.

Яка книжка нашого видавництва є твоїм фаворитом?

Це, звісно, двомовне видання Андрія Платонова «Річка Потудань». Так сталося, що якраз перед тим, як ми почали співпрацю з видавництвом, я вперше прочитала цей текст, потім подивилася фільм і була вражена образами, які автор створив, його дивовижною мовою і самою темою – повернення з війни, яку зараз в Україні ми гостро переживаємо. Мене захоплює те, із якою делікатністю і вишуканістю видана ця книга. Ілюстрації виконані Гамлетом Зіньківським, моїм земляком, він родом з Харкова, а переклад українською мовою здійснив Олександр Пономарів. У мене руки трясуться від захвату, коли я гортаю цю книгу, – так красиво і витончено вона оформлена. До речі, і ціна в неї дуже скромна, бо це був тестовий проєкт видавництва. Усім книголюбам щиро рекомендую прикрасити свою книжкову полицю цим виданням Андрія Платонова, оскільки пройде час – і воно стане колекційною рідкістю, в цьому я абсолютно переконана.

Як ти потрапила у видавництво?

Це доволі кумедна історія, оскільки я прийшла на творчий вечір українського поета Сергія Татчина, де він презентував щойно видану Небом збірку своєї лірики «Любити». І саме тоді я зрозуміла, хто ж видав «Річку Потудань», «Таємний Сад», і інші книги, виходом яких, через свою професійну діяльність, я цікавилася. До зали, де під звуки роялю автор читав вірші, я так і не увійшла, оскільки весь той час, що тривав вечір, провела в холі з книгами, а потім просто сказала: «Візьміть мене до себе». Так ми і стали друзями, на вечорі, що називався – «Любити».