Інтерв'ю із ілюстраторкою Марією Соловйовою.
Ділимось цікавою розмовою з юною ілюстраторкою книжки «Історія Доктора Дуліттла» — Марією Соловйовою. Говорили про те, як їй вдався перший проєкт, чому вона обрала техніку поєднання діджитала та акварелі, що її надихає, та як вплинув карантин на творчість.
Ми знаємо, що ти навчаєшся у НАОМА за спеціальністю «Книжкова графіка». Чому саме ця спеціальність? Чи плануєш далі займатись ілюструванням книжок?
Коли я обрала цей напрямок, то керувалася принципом, де я зможу отримати більше можливостей для реалізації ідей. Саме графіка, а трохи далі книжкова змогли відповісти цим критеріям завдяки великій кількості дисциплін, які можна застосовувати в сучасному світі. Книжка для мене стала свого роду відрадою, бо я дуже люблю все систематизувати та «розкладати по поличках», а в книзі якраз є така структура, де треба чітко продумувати єдину конструкцію, прив’язуючи до неї всі деталі. Я б дуже хотіла далі реалізовувати проєкти, пов’язані з ілюстрацією і книжкою в цілому, бо в мене є намір поповнювати свій професійний багаж новими техніками, які я хочу вже потрохи застосовувати в ілюстрації.
Зараз має вийти книжка з твоїми ілюстраціями «Історія Доктора Дуліттла». Коли ти працювала над виданням, що тобі давалось найлегше, а що найважче? Та який твій улюблений епізод з історії?
Найважчим, але найцікавішим для мене є завжди процес створення ескізів і уявлення того, як я бачу героїв книжки та сюжети у форматі ілюстрацій, створюю в голові образ і характер персонажа, виходячи з його вчинків, манери поведінки та внутрішнього стану. Найлегшим на мою думку є вже сам процес виконання ілюстрації, коли ти вже вирішив і узгодив, яка буде композиція та у якій палітрі. І все, що тобі треба — тільки сісти й з любов’ю її намалювати, хоча цей процес також не без складнощів, бо ти маєш все довести до тієї стадії завершення, коли всіх буде влаштовувати результат, особливо тебе особисто.
Мій улюблений епізод це той, в якому я бачу життя і який вже перетворюється у картинку в голові. Із всіх я смакуючи читала розділи, де описувалося житло кожного звіра, який жив у будинку Дуліттлів, а також момент, як Джип шукав за запахом рибака і взагалі їхня зустріч у скелі. Г'ю Лофтінґу вдалось дуже людяно передати момент, коли за рибаком прийшла команда Дуліттла.
Чому ти вирішила виконувати книжку в такій техніці (поєднання акварелі та комп'ютерної графіки)?
Для мене акварель була найріднішою технікою на той час, бо я в ній дуже довго працювала. Мабуть, тому і вибрала її, бо для першого свого такого важливого проєкту я вирішила не кидатися між різними ще експериментальними на той час техніками. А комп’ютерна графіка була гарним помічником у поліпшенні кожної ілюстрації, бо коли ти багато днів працюєш над однією картинкою, то дуже складно її «освіжити», і у своїх очах, і в очах команди видавництва. Комп’ютерна графіка допомагає зробити акварельну ілюстрацію більш яскравою та додати деталей, які допоможуть зробити роботу завершеною.
Поділися, які твої головні джерела натхнення?
Якщо брати загалом, то я постійно надихаюся проєктами інших митців та тим, з якою жагою вони їх реалізують. Надихають люди, як своїм внутрішнім станом, так і діями; життєві ситуації та й взагалі, я відношусь до тих людей, яких може надихнути будь-що, головне — влучний момент для цього і мій внутрішній стан. Але якщо брати окремий проєкт, то натхнення я знаходжу тоді, коли повністю пірнаю в атмосферу, в якій працюю, надихаюся референсами, схожими проєктами інших, і намагаюсь повністю заглибитись у світ, який я зображую, оточую іноді себе тематичними речами або музикою, щоб повністю поринути в атмосферу.
На багатьох людей вплинув карантин. Чи відобразився він у твоїй творчості та чи змінив він тебе як особистість?
Однозначно змінив, в першу чергу вплинув на мій ритм життя і на сприймання багатьох ситуацій. Мені завжди було важливо, щоб все йшло по моєму плану, а коли план руйнується, а зазвичай саме так і стається, то я дуже болісно це сприймала. Але за час карантину, коли світ швидко змінюється, я стала більше жити в моменті й робити все, що від мене залежить саме в цей час. У творчості карантин став поштовхом замислитися над тим, як я роблю – я повинна робити тільки з любов’ю та так, як я це бачу і відчуваю, не боятися пробувати нове та експериментувати, що я періодично і робила за цей час.
Три твої улюблених ілюстратора та три фільми, які ти радиш переглянути?
Якщо брати тих, які найбільше надихають своєю несхожістю між собою, то зараз мені дуже відгукується підхід до повітряної та легкої ілюстрації представників Кореї — Лі Кюта та Джинхі Лі, експериментів з колажами та іншими техніками італійської ілюстраторки Беатріс Алемані та концептуальний підхід польської ілюстраторки Марти Ігнерської.
З фільмів можу назвати всі фільми та анімацію Уеса Андерона, Тіма Бертона та останній, який дуже надихнув – «Робота без авторства» Флориана Хенкель фон Доннерсмарка.
Чи є жага до нових знань? Можливо навчитися новим технікам? Опанувати іншу спеціальність, наприклад?
Якщо брати ілюстрацію, то дуже хочеться освоїти сферу діджитал та почуватися в ній як риба у воді, бо я поки ще не звикла взаємодіяти з нереальним зображенням, яке неможливо доторкнутися та покрутити в руках. Ще планую експерименти з колажем і різними техніками його поєднання, бо дуже подобається грати з цікавими фактурами. Щодо інших спеціальностей, то тяжію до освоєння анімації та чогось просторового, можливо інсталяцій, де художній світ буде поєднуватись і взаємодіяти безпосередньо з глядачем.
Якби не малювання, яка професія була б в тебе?
Не знаю чи змогла б я відійти від сфери творчості, можливо, то була б музика чи акторське мистецтво, бо у мене завжди була і буде потреба вилити кудись свій стан, а творчість — влучні в моєму випадку двері для сублімації своїх переживань.
В тебе є проєкт-мрія? Можливо це ілюстрування книжки, або щось інше цікаве?
Я б дуже хотіла ще працювати у сфері книжкової ілюстрації, спробувати себе в анімації та інсталяції, у майбутньому зробити якісь воркшопи та викладати ілюстрацію. Художня сфера дає багато можливостей, що аж очі розбігаються від варіантів, де можна себе реалізувати.
Як ти любиш відпочивати?
Для мене відпочинок це, або турбота про себе та релакс на кілька днів, щоб відпустити себе, усі обов'язки й з новими силами повернутись у звичний ритм, або, коли око замилюється від монотонної роботи над чимось, чи, якщо робота не йде, то кращий відпочинок – перемкнутися на інше заняття.
В яких країнах ти б хотіла побувати?
Мені дуже резонують країни Північної Європи: Голландія, Норвегія, Шотландія, Ісландія зі своєю атмосферою та меланхолічною природою. Також є мрія поїхати у Нову Зеландію та поринути у їхній світ, який, кажуть, зовсім відрізняється від нашого у плані відношення до життя самого населення. Ще в планах побувати у країнах Азії: Індія, Тибет, Японія, Корея, щоб надихнутись атмосферою кожної культури.
