Інтерв'ю із ілюстраторкою Ксенією Степась
Цікава розмова з авторкою та ілюстраторкою книжки «Київські маскарони» — Ксенією Степась. Говорили про те, як виникла ідея створення книжки, які складнощі виникли в роботі, де художниця бере натхнення та з якими українськими ілюстраторами, вона б хотіла б працювати, якби була видавцем.
Ким би ти була, якби не стала художником /ілюстратором?
Я неодноразово замислювалася над цим питанням, особливо останнім часом, і прийшла до висновку, що якби в мене був інший склад розуму, більш математичний, то я була б неодмінно архітектором. Адже мене завжди дуже захоплювала та надихала архітектура, її форми, структура.
Які навички ти би хотіла опанувати? Можливо закінчити якісь курси?
Останнім часом я захопилася скульптурою та керамікою. Маю багато ідей щодо створення різних об‘єктів предметного дизайну, більшість з них саме з кераміки. Щоб дізнатися більше про цю тонку справу, я пішла на курси в керамічну студію і збираюся продовжувати розвиватися також і в цьому напрямку.
Чим би ти займалась, якби не малювала?
Я не дуже уявляю себе серед не творчої сфери, тому якби не малювала, то точно займалася б чимось профільним: це б могла бути фотографія або дизайн інтер‘єрів, або ж мистецтвознавство.
Які твої плани на наступні 10 років? І ким ти себе бачиш?
Бачу себе на шезлонгу біля моря, задоволеною життям і можливістю працювати з будь-якої точки світу. А якщо серйозно, то через 10 років може багато чого змінитися і трохи складно уявляти, але я б хотіла продовжувати займатися ілюстрацією, як книжковою, так і фешн-ілюстрацією, мене цікавить цей напрямок. Також бачу свою успішну студію предметного дизайну, що має вигляд відкритого творчого простору, облаштовану роботами студії, куди може прийти будь-хто і подивитися як наші речі виглядають у просторі, які вони на дотик, та звісно придбати собі.
В якій техніці тобі найбільше подобається малювати?
Техніка — мова, якою можна якнайкраще виразити задум. В різний час мене приваблюють різні техніки. Спочатку я малювала вручну, потім захопилася створенням колажів за допомогою комп’ютерних редакторів. А зараз починаю потрохи відходити від комп’ютерної графіки й знову повертаюся до ручних технік, адже бачу в них щось живе і справжнє, люблю комбінувати різні техніки, такі, наприклад як гратографія, трафаретний друк, акрил, простий олівець, воскова та суха пастель.
Якби ти була б видавцем, із якими українськими художниками /ілюстраторами ти б хотіла співпрацювати?
Дуже цікаве питання)) Якби була видавцем із задоволенням працювала би з такими ілюстраторами та художниками як Поліна Дорошенко, Романа Рубан, Катерина Лесів, Саша Авербах, студією Аґрафка, з клубом ілюстраторів Pictoric, InteresniKazkі, Машею Ревою.
Яку книжку ти б хотіла проілюструвати?
В мене немає конкретної книжки яку б я хотіла ілюструвати, але хотіла б попрацювати з поезією, адже це завжди неочікуваний результат і цікавий процес створення метафор. Також я б хотіла зробити яскраві, виразні та сучасні ілюстрації для дитячої книжки. Про що вона має бути, для мене поки ще загадка.
В якого художника ти б хотіла чогось навчитися, якби була така можливість?
Пікассо! Прочитавши книгу Брассая «Розмови з Пікассо», я краще пізнала Пікассо як людину і мене дуже вразила та надихнула саме легкість, з якою можна працювати та жити. В нього ця легкість відчувається в усьому: у його роботі, в його спілкуванні, в його відношенні до життя.... Відчуваю, що мені цього не вистачає і я б хотіла навчитися цьому.
Як ти починаєш роботу? Чи є якісь ритуали, коли ти сідаєш працювати?
Перед тим як почати працювати над ілюстраціями, я звісно спершу читаю текст, помічаючи собі ключові сцени, моменти. Прямо поверх тексту замальовую ідеї, що приходять мені (це все звісно відбувається у телефоні, в книгах малювати рука не піднімається). По завершенні читання тексту, я повертаюся на початок книги й читаю заново помічені мною сюжети, вибудовую основну концепцію та графічну лінію своїх ілюстрацій. І лише після всього цього починається створення самих ілюстрацій. Як на мене, цей підготовчий етап найбільш складний і тим самим цікавий при створенні будь якої роботи.
Як виникла ідея створити книжку про київські маскарони?
Ідея створення книжки «Київські маскарони» виникла ще на 3 курсі Академії мистецтв (НАОМА). Мій викладач — Олег Грищенко, дав нам тоді завдання зробити невеликий артбук на тему колекціонування: кожен мав обрати будь-який предмет або об‘єкт власного колекціонування. Я вирішила, що предметом мого колекціонування мають стати скульптурні зображення облич на будівлях рідного Києва. Я часто, йдучи вулицею, навіть дуже знайомою, дивлюся на деталі будинків, адже постійно щось з‘являється нове або зникає старе. І я подумала, що маскарони — цікавий об‘єкт для «колекціонування», адже з часом вони можуть зникнути. Тоді я почала досліджувати старі будівлі з кам’яними обличчями в центрі міста.
Які складнощі виникли в процесі роботи над книжкою «Київські маскарони»?
Великі складнощі якраз сталися на наступному етапі. Після того як я обрала конкретні будівлі, я неодмінно мала дізнатися, що саме це за будинки, яка в них історія, хто архітектор, хто власник тощо. Всю цю інформацію знайти в інтернеті було майже неможливо, адже про один будинок ще була хоч якась інформація, а про інший лише одне речення. Також деякі складнощі виникли й у процесі створення самих ілюстрацій. Бо техніку виконання я обрала цифровий колаж, то в мене мали бути фотографії маскаронів. Виявилося зробити вдалі кадри без перспективного викривлення було дуже складно.
Як ти відпочиваєш та проводиш вільний час?
Найкращий відпочинок для мене — це зміна картинки. Краще за все для мене відпочинок у незнайомому місті, це може бути всього пару днів, але це дає змогу перемикатися та подивитися на все зі сторони. Наприклад, щоб створити один з навчальних проєктів, я поїхала спеціально у Харків, бо знала, що саме там я зможу надихнутися і по приїзду створити роботу. Тому найкращий відпочинок — це звичайно враження від нових міст, країн. Коли немає змоги кудись поїхати, мені достатньо для відпочинку сходити в музей або галерею, побачити щось нове, або призабуте старе, зустрітися з друзями, сходити в кіно на фільм або в театр. Адже ніколи не знаєш, коли саме прийде нова ідея, але найчастіше це стається якраз під час відпочинку.
