Знайомтесь, Тоня Миколенко!

Є така книга, якою ти найбільше пишаєшся?
Я б сказала, що це «Загадка животика пані Лубіду». Це одна з перших моїх книжок у видавництві, для якої довелося писати від руки тексти майже на кожній сторінці.

Що тобі найбільше подобається в своїй роботі?
Обожнюю коли все сходиться! Коли ти отримуєш окремо текст та ілюстрації, намічаєш кількість сторінок, вирішуєш усі задачі й вкладаєшся в те, що собі намітив також приємно бути однією з перших, хто прочитав книгу.

Невже у видавництві в тебе йде все так ідеально?
– Та звісно ж, ні. Наприклад, перед Книжковим Арсеналом довелось зверстати 12 книг за місяць, аби усе встигнути. Та ще виявилась задачка!

Розкажи детальніше про складнощі в роботі?

Найскладнішою була, мабуть, моя перша книжка у видавництві – «Ефект Матильди». Під час переносу тексту до програми для верстання я примудрилася загубити половину пунктуаційних знаків! Я бачила, що їх не вистачає, але думала, що то щось недогледіли перекладачі, редактори. Й коли я, нарешті, все зверстала, побачила, що в першому файлі є ті знаки! Довелося одразу ж перероблювати всю роботу….Складно було верстати другу частину серії «Таємниця Саллі Локгарт». Я якось мимоволі втягнулась й почала читати її під час верстки. Й я доходжу до невиразно сумного моменту, а більшість з редакції її ще не читала, я навіть поділитись ні з ким не могла, бо спойлери! А мені потрібно було зверстати її в двох варіантах! І кожного разу, під час кожної редактури я сиділа вся в сльозах…